м. Київ. Будинок співпрацівників АН УРСР.

Зведено у 1936-1937 роках за проектом архітектора А.Недопаки у формах радянського неокласицизму. Є першою чергою будівництва. Другою чергою передбачалося продовження будинку на вул. М. Коцюбинського та спорудження другого крила на бульв. Т. Шевченка. Обидва крила планувалося композиційно об'єднати дещо підвищеним наріжним вежоподібним об'ємом, який би добре проглядався з боку вул. Комінтерну. Завдяки містобудівному розташуванню будинок мав відігравати роль основного композиційного акценту всього комплексу. На тлі стін наріжної частини планувалося розмістити на трьох пілонах скульптурні групи. В об’ємі другої черги на першому поверсі передбачалося влаштувати приміщення громадського призначення: магазин, дитячий садок, лазню; на другому — бібліотеку-читальню з виходом на криту терасу-солярій. На подвір'ї було запроектовано тенісні та волейбольні майданчики.

Зведена частина споруди шестиповерхова, на високому цоколі, цегляна, трисекційна з дво-, три- та чотирикімнатними квартирами. Житлові кімнати містяться навколо великого передпокою, з якого передбачено вхід до меншого за площею другого передпокою, що з'єднував кухню і санітарно-технічні приміщення. Всі квартири (крім двокімнатних) мають додатковий вихід через кухню на чорні сходи. Парадні сходові клітки обладнано ліфтами. Прийнято конструктивну систему поздовжніх несучих стін. Фасади оброблено теразитовим тиньком основного, коричневого кольору. Композиція головного фасаду ґрунтується на поєднанні горизонтальних та вертикальних членувань. Міжповерхові тяги і розвинений вінцевий карниз поділяють площину фасаду на три яруси. Перший ярус оброблено плоским рустом, другий розкріповано рустованими лопатками, третій оформлено аркадою, що відповідає ритмові лопаток середнього ярусу. Ризаліти, в яких розташовано входи, збагачують пластику головного фасаду. Велике значення мають деталі — форма огорож балконів, облямування віконних та дверних прорізів, поєднання різних фактур стіни (гладенький і грубий тиньк, рустовані й нерустовані поверхні), введення двох тонів сірого тиньку (світлого й темного). Лаконічний дворовий фасад зберігає триярусність композиції та відображає функціональну структуру будинку. За композиційними та стилістичними характеристиками споруда належить до найкращих зразків житлової архітектури Києва 1930-х рр.

Джерело