м. Київ. Будинок архітектора Меленського.

 До пожежі 1811 року на Подолі майже на тому самому місці містилася садиба, успадкована П. Меленською від своєї матері Ф. Ляшкевич, яка була дружиною бригадира. Після 1813 року на садибі споруджено дерев'яний будинок (не зберігся), 1818 — цегляний, вірогідно, за проектом А. Меленського. 1862 року будинок зазнав деяких змін із збереженням первісного вигляду і добудовою двох невеликих об'ємів — одноповерхового приміщення для магазина на вул. Хорива та приміщення зі сходами на вул. Костянтинівській. 1882 за проектом арх. А. Геккера було дещо змінено архітектурний декор, оформлення головного входу з вул. Хорива і планування. Зберігся із значними втратами архітектурного декору.

Півтораповерховий, цегляний, тинькований, у плані Г-подібний. Дах з бляшаною покрівлею над крилом з вул. Костянтинівської вальмовий, над іншим крилом — двосхилий. Планування анфіладне. Чолові фасади на п'ять вікон мають характерне для класицизму вирішення. Нижній ярус рустовано. Центр головного фасаду на вул. Хорива виділено подвійними пілястрами доричного ордера і прямокутним парапетом над ними. Під центральним вікном — арковий вхід з прямокутним дверним отвором. Вікна нижнього напівповерху (тепер закладені) — з замковими каменями, верхнього — з сандриками на кронштейнах. Горизонтальні членування представлено міжповерховим карнизним поясом і вінцевим карнизом. Споруда — один з небагатьох зразків архітектури класицизму поч. 19 ст. в Києві.

У 1818-1833 роках у будинку проживав Меленський Андрій Іванович (1766-1833) — з 29 червня 1799 до березня 1829 — перший головний архітектор Києва, потім практикував як вільний архітектор. Автор багатьох видатних споруд у Києві: першого в місті пам'ятника — Магдебурзькому праву (1802-1808), першого міського театру (1804-1807; не зберігся), церкви-ротонди св. Миколи на Аскольдовій могилі (1810), церков св. Миколи Доброго на вул. Покровській (1799-1807; зруйнована), Різдва Христового на пл. Поштовій (1814; зруйнована, відновлена у 2000-х рр.), Воскресіння Ісуса Христа Флорівського жіночого монастиря (1824), Здвиження Чесного Хреста Господнього на вул. Здвиженській (1823-1841), дзвіниці церкви Спаса на Берестові (1813-1814) та багатьох ін. Брав участь у відбудові ряду споруд Києво-Печерської лаври, Братського Богоявленського монастиря тощо (1820-і рр.). Склав кілька генеральних планів м. Києва, починаючи з 1799, розробив проектні пропозиції щодо нового розпланування Подолу після нищівної пожежі 1811. Вони стали основою затвердженого проекту петербурзького арх. В. Гесте, втіленого А.Меленським у життя. Йому належить також ідея прокладення Хрещатика, який згодом став центральною вулицею Києва.

Джерело