м. Київ. Пожежне депо Старокиївської пожежні.

Наріжна будівля з каланчею — одна з висотних домінант Старого міста — входить до складу комплексу Присутствених місць, що займає трикут­ний у плані квартал між Софійською пл., вулицями Володимирською, Великою Житомирською та Володимирським проїздом.

Споруджено 1854—57 за проектом архі­текторів К. Скаржинського, М. Іконникова, І. Штрома, каланчу — за проек­том М. Іконникова. Оформлений у стилістиці пізнього класицизму у сполученні з елементами неоренесансу.

У будівлі розміщувалася найстаріша з чотирьох пожежних частин міста, що до 1870-х рр. складалася з 25 осіб на чолі з брандмейстером (були ще Пала­цова, Печерська та Подільська пожеж­ні). Первісно споруда складалася з Г-подібної у плані головної двоповерхової будівлі з високою наріжною каланчею, симетричних, у плані прямокутних двоповерхових флігелів, розташованих із розривами вздовж вулиць Володи­мирської та Великої Житомирської, і відсунутого вглиб подвір'я допоміжного корпусу. У крилах головної будівлі на першому поверсі містилося по вісім відсіків для пожеж­них екіпажів, звернених до вулиць великими арковими отворами, з боку подвір'я — вузькі стійла для коней; другі поверхи займали великі безстовпні приміщення, призначені для казарм. Каланчу завершував відкритий оглядо­вий майданчик на потужних консоль­них опорах з невеликою, увінчаною шпилем будкою над входом.

1914 головну будівлю надбудовано на один поверх. 1924—26 перебудовано верхню відкри­ту частину каланчі, закладено аркові в'їзди у відсіки для пожежних екіпа­жів.

Споруда — цікавий зразок будівель спеціального призначення у стилі класицизм з пізнішими об'ємами у стилі неоренесанс. Матеріал стін — цегла, фасади тиньковані. Наріжна частина будівлі — шестиярусна, чоти­ригранна, з усіченими кутами каланча. До неї під прямим кутом прилягають ідентичні за об'ємно-просторовим ви­рішенням два триповерхові на під­валах крила. Планування поверхів у цілому відповідає раціональним кла­сицистичним принципам розташування приміщень. Внутрішнє планування крил коридорне, з двобічним роз­ташуванням приміщень; на першому поверсі приміщення зовнішнього ряду поєднано анфіладно за допомогою ши­роких отворів, що нагадують про їхнє первісне призначення (відсіки для пожежних екіпажів). Роль головного розподільчого вузла відіграють широкі кам'яні сходи, до яких від наріжного входу веде високий, перекритий скле­піннями коридор. На яруси каланчі ведуть дерев'яні сходи.

Композиція споруди грунтується на підпорядкуванні обох крил централь­но-осьовій симетрії відносно каланчі та головного наріжного входу. Фасади крил з вулиці та подвір'я — ідентичні, у первісному двоповерховому варіанті вони від цоколю до карниза членувалися дощаним рустом з поперечними швами. Полегшений другий поверх з рідко розташованими прямокутними вікнами з трикутними сандриками містився на масивнішому першому по­версі, розчленованому потужними на- півциркульними арками в'їздів з боку вулиці (у 1930-х рр. перероблено на вікна). Легка багатоярусна каланча та надбудований 1911—14 третій поверх вирішено в іншому ключі, який на­гадує архітектуру ренесансних ратуш.

Джерело