м. Київ. Будинок № 52 по вул. Хрещатик.

Споруджено у 1875-1878 роках за проектом архітекторів О.Гросса та В.Ніколаєва як прибутковий будинок. Проект реалізовано лише частково. Помпезна, вирішена в бароково-ренесансних формах будівля проектувалась як наріжна на перетині вулиці Хрещатик і бульвару Бібіковського (тепер – Т. Шевченка) та виходила на площу Бессарабську, до якої, за проектом, був звернений центральний, пишно декорований вхід. Триповерховий об'єм з торговельними приміщеннями на підвищеному першому поверсі композиційно членувався на дев'ять частин, позначених на фасаді. Кожна частина, увінчана аттиком, включала п'ять віконних прорізів у верхніх поверхах і дві вітрини, що фланкували вхід, – у нижньому. У реалізованому вигляді композиційне рішення втратило логічну завершеність, тому що було побудовано лише фрагмент будівлі з боку Хрещатику. Високий перший поверх поділено на два, втрачено завершення аттиків, добудовано четвертий поверх.

Чотириповерховий з підвалом, на бутовому фундаменті, цегляний, тинькований, у плані близький до прямокутного. Планування – коридорне. Перекриття дерев'яні, покрівля бляшана.
Вирішення фасаду в цілому відповідає проектному задуму. Кожна композиційна частина та його центральна вісь виділені пілястрами й акцентовані аттиками, фасад розчленовано на яруси горизонтальними поясами розвинених міжповерхових карнизів. Пишне пластичне оздоблення фасаду викликає асоціації з бароко. Будинок – цінний зразок житлової споруди доби історизму.

Використовувався як прибутковий, приміщення здавали в оренду. Деякий час у будинку містилися казарми, домова церква Херсонського піхотного полку, на початку 20 століття на другому поверсі було обладнано сінематограф. У 1885-1908 роках у будинку містилися найбільший у Києві магазин-склад «Депо», майстерня і фабрика музичних інструментів Їндржишека Генріха-Ігнатія Ігнатійовича – підприємця, купця 2-ї гільдії.

З 1904 року у будинку містився Музично-драматичний інститут ім. М. Лисенка, створений на основі Музично-драматичної школи М. Лисенка (заснована 1904, з 1913 – ім. М. Лисенка). Тепер – один із корпусів Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого. Пам’ятка архітектури.

Джерело