м. Рига. Центральний ринок.

Необхідність Центрального ринку в Ризькій міській раді обговорювалася вже у 1909-1910 роках, але Перша світова війна ці плани зруйнувала та відклала питання до 18 грудня 1922 року. Саме цього дня було ухвалено рішення про будівництво міського центрального продуктового ринку. На будівництво знадобилося цілих вісім років. Попередній міський ринок був розташований неподалік - на березі Даугави, але для зростаючого міста він став тісним і антисанітарним.

Будівлі, які стали ринком та частиною Риги, спочатку будувалися в Курземі (Kurzeme) і Вайнеді (Vaiņode), як ангари для дирижаблів німецької армії. «Хрещеним батьком» ринку вважається керівник відділу торгівлі ради міста Риги того часу Клав Лоренцс (Klāvs Lorencs), який вирішив використовувати залізні конструкції ангарів як фундамент торгових новобудов.

Спочатку було передбачено ангари цепелінів залишити у первісному розмірі – 37,4 метра заввишки, 47,2 метра завширшки та 240 метрів завдовжки, але велика висота могла призвести до великих перепадів температури, не вистачило б обладнання, необхідного для опалення такої місткої будівлі. Тому було прийнято рішення використовувати лише верхні частини ангарів, будуючи основу будівлі із цегли та залізобетону.

Суперечки, яким має бути «Ризький Центральний ринок», були довгими та напруженими. Було організовано навіть міжнародний конкурс, але нагороджені проекти не були затверджені як остаточні версії. Хороші ідеї підсумовували, заснували бюро новобудов ринку та створили комісію з будівництва ринку. Разом із визнаними архітекторами та інженерами працювали й студенти – майбутні спеціалісти.

Будівництво розпочали у червні 1924 року та закінчили восени 1930 року. Після підбору конструкцій висота холів була 20,5 м, а ширина – 35 м. Для будівництва величезних будівель було витрачено 6 мільйонів цегли, 2460 тонн заліза і 60 тисяч бочок цементу.

В усіх будівлях «Ризького Центрального ринку» вже з самого початку було центральне опалення та електричне освітлення – на той час це було рідкістю. Під павільйонами було обладнано підвальні приміщення – підземне містечко площею 2 гектари, з головними та допоміжними проходами, які об'єднувалися із загальним рухом по проходу завдовжки 337 метрів. 27 морозильних камер 1938 року могли прийняти до 310 000 кг товару. У радянські часи 1961 року в коморах ринку можна було зберігати до 700 тонн продуктів. Три підземні комори тунелю «Ризького Центрального ринку» були пов'язані з виходами біля каналу. Нагору товари піднімали на вантажних ліфтах.

В архітектурі ринку помітні елементи югендстилю, а також довоєнний вплив неокласицизму. На окремих історичних деталях фасадного оформлення видно інтерпретації Арт Деко (Art-deco). У 1997 році територія ринку разом зі старим містом створила єдине ціле та потрапила до списку UNESCO «Спадщина світу».

Джерело