Пам'ятник Гельмгольцу в Берліні

 Герман Людвіґ Фердинанд фон Гельмгольц (нім. Hermann Ludwig Ferdinand von Helmholtz; 1821 - 1894) — німецький фізик, фізіолог та психолог. Народився в сім'ї вчителя. Вивчав медицину в королівському медично-хірургічному інституті в Берліні. почав викладати році анатомію в берлінській академії. У 1849 році Гельмгольца запрошують в Кенігсберг, де він отримує звання професора фізіології і патології. З 1855 він керує кафедрою в Бонні, з 1858 — кафедрою в Гайдельберзі. У 1870 році він стає членом Прусської академії наук.
З 1871 року отримує звання професора фізики і працює в Берліні. У 1888 році Гельмгольц стає першим президентом Фізико-технічного імперського відомства.
Математично обґрунтував закон збереження енергії і положення про те, що живий організм є фізико-хімічним середовищем, у якому зазначений закон точно виконується. Гельмгольц виміряв швидкість поширення збудження в нервовому волокні. Отримані результати започаткували вивчення часу реакції. Важливими є роботи Гельмгольца в галузі фізіології органів чуття. У роботах з фізіологічної оптики Гельмгольц приділив велику увагу механізму сприймання просторових відносин. Він висунув на передній план роль м'язових рухів і відчуттів у формуванні просторового образу 

Джерело