Нехворощанський Успенський Заорільський чоловічий монастир (1670 р.) в с. Чернеччина (ЛІКВІДОВАНИЙ)

Нехворощанський Успенський Заорільський чоловічий монастир (1670 р.) в с. Чернеччина (ЛІКВІДОВАНИЙ)

1670 р. (?) заснований на лівому березі р. Оріль, у володіннях Війська Запорозького.
1696 р.. монастир зруйнований татарським набігом. Соборний Успенський храм згорів під час пожежі, після чого тут знаходилася лише невелика каплиця.
1709 р. за ігумена Феодосія Несторовича монастир було поновлено.
1714 р. в монастир з-під Царичанки були перенесені дерев’яні  соборна Успенська та трапезна Миколаївська церкви, а також влаштовано келії та інші монастирські будівлі.
18 ст. на поч., на територію монастиря перенесено дерев’яну однобанну Миколаївську церкву, що раніше знаходилася біля с. Царичанка. Пізніше збудовано нову тризрубну однобанну Успенську церкву та келії для монахів.
1734–1739 р. під час спорудження Української оборонної лінії монастир було оточено фортифікаційними укріпленнями (квадрат 70 Х 70 метрів). Монастир називався військовим і мав певні повинності на користь Війська Запорозького.
1763 р. до Нехворощанського монастиря прибув колишній кошовий отаман Запорізької Січі Павло Іванович Козелецький, де прийняв чернечий постриг під ім'ям Петро Артовський. Надав 243 рублі на лиття дзвону для монастирської дзвіниці.
1768 р. на монастирському кладовищі поховано Петро Артовського. Який очолював монастир до своєї смерті.
1780 р. тут розміщувалося Катеринославське духовне правління. Із ігуменів відомі: Феодосій (Нестерович) (?), Петро (1765–1768), Ігнатій (Максимович) (1768–1775), Іларіон (1775–1776), Лукіан (1777–1783).
1786 р. монастир закрито. Дзвін монастирської дзвіниці був знят та відправлен на зберігання на дзвіницю Здвиженської церкви Катеринослава, сучасного Дніпра. Монастирський дзвін був з написом: «Зделан сей звон до обители  Нехворощанской до храму Успения Богоматери особливым коштом бувшаго  Славного Войска Запорожского атамана кошового Павла Иванова, а в монашестве тояе ж обители Петра, 1754 года октября 20 дня, а весу в нем 23 пуда и фунтов 10, за всякий фунт по девяти  рублей, а весокошту 243 рублей».
1799 р. монастир ліквідований. Тут ще доживали свій вік колишні запорожці.
18 ст. на прик.,  соборну Успенську церкву перенесено до Чернеччини, а трапезну Миколаївську – до Гупалівки.
19 ст. місце монастиря було доповнено новим укріпленням валами, яке стало огорожею цвинтаря 18-19 ст. Укріплення стало розмірами 150 Х 70 метрів.
20 ст. старе місце монастиря перетворили в кладовище.

1990 р. перші дослідження монастиря.

2021 р. археологічні розкопки.

2023 р. археологічні розкопки.

2024 р. археологічні розкопки ???

_________________________________________________________________________________

1734–1739 р. під час спорудження Української оборонної лінії монастир було оточено фортифікаційними укріпленнями (квадрат 70 Х 70 метрів). Монастир називався військовим і мав певні повинності на користь Війська Запорозького (див.фото)

19 ст. місце монастиря було доповнено новим укріпленням валами, яке стало огорожею цвинтаря 18-19 ст.

20 ст. старе місце монастиря перетворили в кладовище.

На мапі 1773 року

На карті 19 століття монастир збільшено у розмірах

На аєрознімку 1943 року

Реконструкція Володимира Ленченка

Так бачить монастир один із художників

Цвинтар на старому місці монастиря

Вали фортеці