Пам'ятник на могилі Василя Чучупаки у с.Мельники

Аватар пользователя Vikont
  • Теги:
    • Памятники истории,
    • Памятники

Оценка: +5 / 1 участник / 0 рекомендации / (+0) (-0) качество

  • УкраинаЧеркасская областьМельники
Описание

Батьки — Оксана Сидорівна Лівацька та Степан Григорович Чучупак мали 5 синів:Петра, Ореста, Василя, Олексу та Дем'яна. Троє з них (Василь, Петро та Олекса) стали повстанськими отаманами.

До Першої світової війни - вчитель у Тимошівці Чигиринського повіту.

З початком Першої світової війни братів Чучупаків мобілізували.

У роки війни — прапорщик царської армії. Після повернення з армії вчителював у Пляківці та Ревівці (нині Кам'янського району Черкаської області).

1918-1919 — мельничанський сотник та медведівський курінний.

1919 - командир Мельничанської сотні самооборони. Перший озброєний відділ для охорони скарбів Мотриного монастиря та рідного села Мельники сформував Олекса Чучупак. Але після поразки в бою з німецькою частиною односельчани звернулися до Василя, щоб він став отаманом. Незабаром відділ самооборони переріс у полк гайдамаків Холодного Яру, який від лютого 1919 року активно виступив на підтримкуДиректорії. 10 квітня 1919 р. підняв повстання «проти комуни та Совєтської влади за самостійність».

1919—1920 — командир полку гайдамаків Холодного Яру, Головний Отаман Холодного Яру. Успішно воював проти білогвардійців, зокрема на початку січня 1920 року брав участь у взятті Черкас.
Василь Чучупак користувався надзвичайним авторитетом серед населення, на території Черкащини, що найдовше протрималася вільною від окупації більшовиків. Для його нейтралізації ЧК розробило спецоперацію по ліквідації повстанського отамана.

12 квітня 1920 року отамани Холодного Яру з'їхалися на нараду у лісничівку на хуторі Кресельці (зараз в складі села Мельники), що при дорозі з Мельників на Мотрин монастир. Мета: визначити дату повстання проти Радянської влади. Схоже на те, що чекісти знали про цей з'їзд (а можливо і ініціювали його), адже при наближені до хутора на загін Чучупаки з лісу несподівано напали. Потрапивши у чекістську пастку, на самому хуторі був оточений та загинув.

Поховали Василя Чучупака на цвинтарі у рідному селі, на самій горі. “Ховали ввечері без стрілів, без пісень, без промов. Понуро мовчала озброєна юрба і в тій мовчанці відчувалася велична, грізна обітниця помсти”, – згадував Юрій Горліс-Горський у своєму історичному романі “Холодний Яр”. 

Завдяки цьому романові слава про братів Чучупаків докотилася – через поле забуття – аж до наших днів. 28 жовтня 1996 р. на місці останнього бою Головного отамана Холодного Яру Василя Чучупака було поставлено меморіальний знак. А з квітня 1997-го на кладовищі с. Мельників – колишній “столиці” Холодноярської республіки – священик Української Православної Церкви Київського Патріархату о. Василь з Чигирина править панахиду. 

Щороку в цей день, 12 квітня, до могили Головного отамана Холодного Яру, з’їжджаються українці різних земель. 

Править о. Василь панахиду і на сусідній могилі – холодноярського козака-повстанця Петра Токовенка, жорстоко замученого більшовиками

Посилання на текст 1, посилання на текст 2.

Отчёты
Аватар пользователя valka1000
1 Фото
valka1000
0
Ваша оценка: Нет

Вернуться к началу