м. Львів. Меморіальна дошка діячам школи української словесності

Нещодавно своє 160-річчя відзначила Львівська школа української словесності – її осердям є наукові підрозділи Львівського національного університету імені Івана Франка, що виникли й розвинулися на основі кафедри руської словесності, яку на хвилях революційного піднесення європейської “Весни народів” 1848 р. виборола українська громадськість Галичини. Цю кафедру, засновану для вивчення мови, літератури і фольклору українського народу, очолив один із учасників гуртка романтиків “Руська Трійця” – мовознавець, історик літератури та фольклорист Я. Головацький. Його наступниками були відомі вчені, які заклали міцні підвалини львівської філологічної школи: історіограф українського письменства і мовознавець О. Огоновський; дослідник українсько-слов’янських культурних зв’язків О. Колесса та його брат академік Ф. Колесса, один із творців новітньої фольклористики; відомий медієвіст К. Студинський; славіст і мистецтвознавець І. Свєнціцький; засновник франкознавства Михайло Возняк і чимало інших науковців європейської слави.
Кожному з цього яскравого сузір’я фундаторів наукової україністики притаманна універсальність дослідницьких зацікавлень, вони залишили по собі учнів, котрі продовжували й розвивали різноманітні напрями гуманітарних студій. Традиції кафедри-праматері успадкували сучасні кафедри української літератури імені академіка М. Возняка (заві­ду­вач – професор Т. Салига), української мови (завідувач – професор З. Терлак), української фольклористики (завідувач – професор В. Івашків) із їхніми дочірніми відгалуженнями: кафедрами українського прикладного мовознавства (завідувач – професор І. Кочан), загального мово­знав­ства (завідувач – професор Ф. Бацевич), теорії літератури і порівняльного літературознавства (завідувач – член-кореспондент Національної академії наук України, професор М. Ільницький), які співпрацюють зі спорідненими кафедрами славістики (завідувач – Н. Лобур), полоністики (завідувач – А. Кравчук), русистики (завідувач – І. Єременко) і сходознавства (завідувач – Я. Полотнюк) та двома дослідними установами – Інститутом франкознавства (директор – С. Пилипчук) та Інститутом літературознавчих студій (директор – Л. Сеник).
Уже ранні праці Я. Головацького засвідчили пробудження наукового зацікавлення рідною мовою. Послідовним прибічником формування української літературної мови на народнорозмовній основі виступив О. Огоновський у монографії “Studien auf dem Gebiete der ruthenischen Sprache” (“Студії в царині руської мови”, 1880), підручнику “Граматика язика руського” (1889) та інших виданнях.

Джерело тексту