м. Львів. Кам'яниця Реґульовська

Історія

У XVI ст. на місці готичного будинку, знищеного пожежею 1527 р., звели нову кам’яницю. Її власником був міщанин Якуб Реґула (Reguła), від імені якого походить традиційна назва: “кам’яниця Реґульовська”. Пізніше власники неодноразово змінювались. Однак ще в ліктьовому податку 1767 р. об’єкт фігурує як шляхетська кам’яниця під назвою “Реґульовська”.

1772 р. кам’яницю розібрали, на її місці звели новий будинок для заступника судді (“субделегата”) Антона Добрицького (Dobrycki). При перебудові використали давні пивниці та граничні мури, зберігши при цьому первісну тритрактову систему планування. Тоді був повністю перебудований четвертий поверх і з’явилися флігелі (офіцини).

Упродовж ХІХ ст. у будинку неодноразово проводилися ремонти та часткові реконструкції, які в основному стосувалися офіцин, сходової клітки, санвузлів. У 1888 р. встановили нові сходи, проектовані архітектором Леопольдом Вархаловським (Warchałowski).

Згодом, 1902 р., кам’яницю викуповує Генрик Бачевський(Baczewski), один з представників відомої родини львівських підприємців. У 1912 р. на його замовлення проведено реконструкцію за проектом архітектурного бюро Міхала Уляма (Ulam). Перероблено сходову клітку, на рівні першого поверху склепіння замінено металевими перекриттями, перемуровано деякі стіни.

1931 р. архітектор Людвік Вельце (Veltze) розробив проект вітрини у партері для гуртовні текстилю. Магазин “Тканини” існував тут і в радянський час. Після реставрації поч. ХХІ ст. на партері та у пивницях влаштували кафе.

Зараз кам’яниця Реґульовська є пам’яткою архітектури і містобудування національного значення (постанова № 970 Ради Міністрів Української ССР від 24 серпня 1963 р.). Ох. № 326/28.

Архітектура

Кам’яниця Реґульовська є частиною тракту суцільної забудови західної сторони пл. Ринок. Будувалася на видовженій ділянці, яка прилягає до задньої межі буд. № 2 на пл. Яворського. Будівля – цегляна, чотириповерхова, у плані – прямокутної форми, на стрічкових фундаментах, з пивницями, внутрішнім подвір’ям та офіцинами. Структура плану в основному склалася у другій половині XVIII ст. Планування XVI–XVII ст. збереглося на рівні пивниць.

В оформленні фасаду яскраво проявилася стилістика рококо. На рівні верхніх поверхів фасад членований подвійними пілястрами з рельєфними рокайлями на місцях капітелей. Рокайльна пластика декорує також вікна другого та четвертого поверхів. Партер відділено широким карнизом та акцентовано кольором. Перед фасадом влаштовано маркізу літнього кафе. Портали входу до кафе та вітрини мають білокам’яне обрамування з лучковими завершенням.

Основний дводільний блок кам’яниці зберіг тритрактове внутрішнє планування. Сходова клітка з дерев’яними сходами влаштована в центральній частині корпусу, над нею надбудовано світловий ліхтар. Плани помешкань мають анфіладну структуру. У глибині подвір’я розташовані санвузли, з’єднані галереями з квартирами в офіцинах. Перекриття в будинку – пласкі, дерев’яні, у партері – на металевому каркасі (в результаті реконструкції 1912 р.). У пивницях збереглися давні півциркульні склепіння.

 Джерело тексту