м. Львів. Кам'яниця Зухоровичовська

Аватар пользователя olanko
  • Теги:
    • Дом,
    • Архитектурные сооружения

Оценка: +10 / 2 участники / 1 рекомендация / (+0) (-0) качество

  • УкраинаЛьвовская областьЛьвів
Описание

Історія

У львівському податковому реєстрі 1767 р. приринковий будинок, який згодом означили “орієнтаційним” №40, фігурує як “кам’яниця Зухоровичовська” (Zuchorowiczowska). Згадана кам’яниця, у свою чергу, стоїть на місці старішої будівлі, від якої збереглися фрагменти готичного мурування на рівні підвалів. Відомо, що наприкінці 1560-х рр. господарем будинку на цій ділянці був ректор школи, організованої при католицькій катедрі. Близько 1582 р. новим власником став міщанин Капер Гулінський. Упродовж ХVІІ ст., після Гулінського, тут мешкали родини Зухоровичів (звідси походить історична назва – “кам’яниця Зухоровичовська”), Ґордонів, Боїмів. У ХVІІІ ст. власниками окремих частин цієї ж кам’яниці були гаптар Дацко, кушнір Андрій Дем’янович, магістратський писар Іван Злоторович, а також львівська Ставропігія і василіанський монастир св. Онуфрія.

1771 р., відкупивши відповідні частки нерухомого майна у спадкоємців Злоторовича та в отців василіан, одноосібним господарем Зухоровичовської кам’яниці стає королівський поштмейстер і член Ставропігійського братства Антон Дейма. Попередні “візії”, проведені у 1769-му та 1770 рр., констатували аварійний стан будинку і загрозу обвалу – отже, Дейма купив його у стані майже руїни. Довелося взятися за ґрунтовну перебудову, яка на 1772 р. мала б завершитися. Як наслідок, кам’яниця набула тих форм, які в основі збереглися до сьогодні. У документах часів Дейми вона згадується як “новозбудована від фундаментів”. При цьому імена будівничого та скульптора залишаються невідомими. Реконструювавши давню кам’яницю Зухоровичовську, Антон Дейма чомусь її дуже швидко продав. За актом купівлі-продажу, оформленим 1773 р., будинок перейшов у власність “підсудкової” люблінської Людвики Трембінської.

Через століття, у 1873 р., Анна Ґабріель (Gabriel) і Анджей Лунда (Lunda), тодішні співвласники будинку №40 на пл. Ринок, провели реставрацію його фасаду. Тривалий час, від 1900-го до 1920-х рр., кам’яниця належала родині Ґлікселлі (Glixelli). У 1927 р. добудовано вузьку одноповерхову офіцину (флігель) у подвір’ї, де розмістилася кухня ресторану. За архівними документами, з кінця 1920-х рр. співвласником стає Дмитро Дружбяк.

Зараз він має статус пам’ятки архітектури і містобудування національного значення, ох.№326/40. Функціонує як житловий, а на партері влаштовано галерею історичного військового однострою і крамницю сувенірів.

Архітектура

Кам’яниця під №40 будувалася на північній стороні пл. Ринок, на витягнутій ділянці, межа якої принципово не мінялася з локаційного періоду, а формат є стандартним для львівського ринкового майдану. Між старими граничними стінами компонуються головний будинок, внутрішнє подвір’я і тильна офіцина. Корпус включено у лінію периметральної забудови північного приринкового кварталу.

Будинок – триповерховий, з мансардним півповерхом, надбудованим над тильною частиною основного блоку. Симетричний чільний фасад на 4 вікна свідчить про вплив йозефінської архітектури. Міжвіконні простінки на рівні 2-го – 3-го поверхів заповнені широкими лізенами, які акцентують вертикальне членування. Нижня частина фасадної стіни викладена тесаним каменем, по краях розташовані два портали – входи до крамниць. Вікна та портали мають лучкові завершення. На 2-му поверсі у центрі розташований балкон, під ним – основний вхід до будинку.

Пластичні оздоби балкону свідчать про пізні впливи стилю рококо, які у Львові проявлялися до останніх десятиліть ХVІІІ ст. Експресивні пізньобарокові півфігури атлантів, на які спираються балконні консолі, виконані у традиції скульптури Йогана Пінзеля. Володимир Вуйцик вказував на стильову подібність форм Зухоровичовської кам’яниці до будинку №3 на пл. Ринок.

Незважаючи на ґрунтовний характер відбудови, проведеної близько 1772 р., внутрішнє планування головного будинку зберегло ознаки первісної трирядної структури плану: бачимо фронтальний тракт покоїв, які виходять вікнами на Ринок, тильний тракт із боку внутрішнього подвір’я, між ними – сходова клітка. Натомість, у підвалах виявлено зразки цегли, формат якої був поширений за доби готики. Тетяна Трегубова стверджує, що тут збереглася середньовічна “хрестова” система мурування.

Джерело тексту 

Как добраться к точке: 
пл. Ринок, 40
Отчёты
Аватар пользователя butilkavodi
1 Фото
butilkavodi
Аватар пользователя vv
1 Фото
vv
0
Ваша оценка: Нет

Вернуться к началу