Пам'ятник «Жертвам голодомору 1932-1933 років» в Лебедині

Аватар пользователя vv
  • Теги:
    • Памятник жертвам Голодомору,
    • Памятники

Оценка: 0 / 0 участников / 0 рекомендации / (+0) (-0) качество

  • УкраинаСумская областьЛебедин
Описание

Голодомором 1932-33 років було охоплено майже всю територію Сумської області, а в окремих районах, як наприклад, у Лебединському, від голоду померло близько 45% населення, в місті Лебедині понад 30%. До причин Голодомору 1932-1933 рр. можна віднести багато факторів, що в основному були викликані політикою „Великого зламу”. Місто Лебедин дуже важко переживало так званий «Великий злам». Це було не стихійне лихо, а зумисно підготовлений голодомор. 7 серпня 1932 р. ВЦВК і РНК СРСР прийняли закон про охорону соціалістичної власності, який за крадіжку колгоспної чи кооперативної власності передбачав „найвищу міру соціального захисту” – розстріл або позбавлення волі терміном не менше 10 років із конфіскацією всього майна. Амністія в таких випадках не передбачалася. В народі цей драконівський акт назвали „законом про 5 колосків”. Становище в місті було катастрофічним. Незважаючи на небачену жорстокість, виконати план хлібозаготівлі у 1932 р. не вдалося. Уповноважений по розкуркуленню в місті Лебедині Маркіян Дем’янович Шевченко наказав застосувати по місту Лебедин тверді заходи.
В жовтні 1932 р. партійно-державна верхівка прийняла холоднокровне рішення: вийти з кризи шляхом конфіскації запасів зерна у хліборобній галузі. Восени 1932 р. в Україну прибула надзвичайна хлібозаготівельна комісія на чолі з головою Раднаркому СРСР В. Молотовим, яка перевела республіку на надзвичайний стан. Для „вибивання” українського хліба були залучені загони Червоної Армії та НКВС, армія комуністичних, радянських, комсомольських, профспілкових активістів, сільські вчителі.
Головним репресивним заходом для Лебедина стала реквізиція насіннєвого, продовольчого й фуражного фонду колгоспів, які знаходилися на підпорядкованій Лебединській сільській раді території. У пошуках зерна партійні активісти обшукували кожну хату, зривали підлогу, залазили в колодязі. У селян відбирали не тільки знайдені зернові, а й інші харчові припаси: картоплю, сало, буряки, соління й навіть сухарі. Хлібозаготівельна кампанія фактично перетворилася на розбій, свідомо спрямований на фізичне винищення селянства та інших класів Лебединщини.
В листопаді 1932 р. радянський уряд видав закон про заборону колгоспам видавати селянам зерно доти, поки не буде виконано державний план хлібозаготівель, і на цей період припав пік смертності від голоду, як в місті Лебедині, так і по всій Україні. Для запобігання втечі селян з колгоспів у міста, у грудні 1932 р. запроваджено систему внутрішніх паспортів: паспорти видали тільки городянам, так що селянин не міг без особливого дозволу сільради залишити село. Своїм безпаспортним статусом селяни примусово прив’язувалися до колгоспної землі, як колишні кріпаки до поміщицької.
Конфіскація усіх виявлених продовольчих запасів в місті Лебедині та в населених пунктах, приписаних до Лебединської сільської ради призвела до випадків голодної смерті у багатьох селянських родинах. Голод, який поширювався протягом усього 1932 року, в Лебедині набув найстрашнішої сили на початку 1933 р. Люди вмирали усю зиму 1932-1933 рр. Але всі документи засвідчують, що масове вимирання почалося фактично на початку березня 1933 р. Масова смертність в Лебедині набула нечуваних масштабів. Підраховано, що кожний член селянської родини на Лебединщині мав близько 1,7 кг зерна на місяць. Залишившись без хліба, голодуючі селянські сім’ї вживали у їжу різні сурогати: кукурудзяні качани і стебла, просіяне лушпиння, сушену солому, гнилі кавуни і буряки, картопляне лушпиння, стручки акації, товчену кору і листя дерев тощо. Зареєстровано факти вживання в їжу м’яса котів, собак, щурів і дохлих коней. Органи ДПУ реєстрували навіть випадки канібалізму – людожерства і трупоїдства.
На території Лебединської сільської ради люди вимирали сім’ями. Вмирали передусім хлібороби, мешканці села. Першими вмирали від голоду чоловіки, пізніше – діти, і останніми – жінки. Але перед тим, як умерти, люди часто втрачали розум і переставали бути людьми. Другий пік Голодомору стався у квітні – червні 1933 р. Це був апогей Голодомору. За обчисленнями фахівців статистичного аналізу, у ті місяці найбільшого лютування голодної смерті в Україні щодня вмирало приблизно 25 тис. осіб (один нинішній Лебедин), тобто понад 1000 осіб щогодини, або ж – 17 осіб щохвилини.
Але були і ті, хто допомагав мешканцям Лебедина вижити в ті страшні часи. Багато добра зробив людям референт комітету заготовок Лебедина Павло Євменович Боровський. Та пильне око катів перекреслило його життя. Сценарій відомий: донос „народного патріота”, допити, судовий фарс і далекі табори. Арештовував його сам начальник Лебединської міліції. Але незважаючи на все він вижив, і через багато років повернувся на Лебединщину.

Джерело

 

Меморіал Скорботи встановлено влітку 1993 р., офіційне відкриття відбулося 14 серпня в день відзнаки 60-річчя голодомору 1932-1933 рр. в Україні.
Автори проекту – головний архітектор Лебединського району Гайдаш О. О. (архітектурна частина і благоустрій); творчий колектив художників – Мурін Ю. А. (керівник), Будьонний О. П., Жекалов В. В. (художня частина). Виконавці – МП «Омега» (керівник Мурін Б. А.); Лебединські заводи – залізобетонних виробів (нині – ТОВ «Агродорбудсервіс»), який виготовив арку і дослідно-експериментальний завод (нині - ВАТ «Лебединський дослідно-експериментальний завод «Темп»), який виготовив хрест; художник-коваль Малишевський А. А. і коваль Бойко І. М. (вінок).
Згідно досліджень історика і краєзнавця Ткаченка Б. І., в Сумській області найбільше постраждали від голодомору 1932-1933 Лебединський і Липоводолинський район. За свідченнями старожилів-очевидців, від голодної смерті загинуло до 30% мешканців м. Лебедина і до 45 % сільських мешканців Лебединського району. За свідченнями старожилів м. Лебедина, на перехресті вулиць Сумська і Вокзальна, навпроти Мироносницького кладовища, був рів, до якого в роки голодомору 1932-1933 звозили померлих.

Джерело

Как добраться к точке: 
м. Лебедин, вул. Сумська
0
Ваша оценка: Нет

Вернуться к началу