м. Львів. Будинок № 11 по вул. Стефаника.

Чотириповерховий житловий будинок, споруджений у 1873–1876 рр. за проектом львівського арх. Адольфа Куна для кн. Ядвіґи з Замойських, дружини Леона Сапіги, маршалка Галицького крайового сейму. Це перша у Львові чиншова кам’яниця у стилі неоготики, а також найбільший багатоквартирний житловий будинок міста довоєнного часу. Тут розміщувалися редакції газет, приміщення товариств, різноманітних майстерень та бюро. У 1910-х рр. будинок став власністю закладу Оссолінських: крім помешкань тут розташувалася його адміністрація, а з 1932 р. – книгарня. Пам'ятка архітектури, ох. №М-280.

Кам’яниця була споруджена як чиншова, що було найпоширенішим типом міського будинку у XIX – на поч. XX ст. Проте вона особлива тим, що це другий будинок у Львові, який був споруджений у стилі неоготики (після неіснуючого сьогодні костелу монастиря Сакре-Кер), а також це – найбільший довоєнний житловий будинок у місті. У рядовій забудові вул. Стефаника цей будинок і сьогодні є одним із найвищих.

Через свої розміри план будинку, на відміну від типової Г- чи П-подібної конфігурації, має форму, наближену до вісімки з двома просторими внутрішніми подвір’ями. Чотириповерховий, мурований з цегли з використанням тесаних білокам’яних блоків, фасади отиньковані. Перекриття – хрестові склепіння у проїзді фронтової частини будинку, пласкі на дерев’яних балках у решті приміщень. Сходи – дерев’яні з металевим огородженням. У декорі фасадів та інтер’єрів застосована гіпсова ліпнина та кований метал. За первісним проектом, центральна частина будинку містила атріум (świetlnia), перекритий великим світловим ліхтарем (не зберігся). Сьогодні будинок перекритий пологим двосхилим дахом із фарбованою бляшаною покрівлею.

Будинок має два вуличні фасади: чільний неоготичний і тильний у стилі неокласицизму. Чільний фасад симетричний, одинадцятиосьовий. По вертикалі він чітко розділений на три частини: рустований партер, відділений кам’яним гзимсом; 2-й – 3-й поверхи, поверхня яких почленована лізенами, що імітують контрфорси; 4-й поверх із лізенами і масивною аркатурою. На 5-ій і 7-ій осях стіна потовщена і завершена стилізованими кренеляціями, що можна трактувати як імітацію середньовічних веж. Декоративним акцентом фасаду є балкони 2-го – 3-го поверху, що утворюють одне композиційне ціле і багато декоровані масверками.

Всі вікна прямокутні, арковими (пологими стрілчастими) є лише прорізи брам. Подібна форма повторюється в декорі балконів. Вікна оточені типовими обрамленнями з фасками та мають профільовані кам’яні підвіконня. Над вікнами 2-го поверху – стилізовані під неоготику трикутні сандрики. Застосована орнаментика – це насамперед масверки: у балюстрадах та арках балконів; в аркатурі, що завершує фасад. Масверки тут переважно трифолієвих форм, а також вписані у кола квадрифолії. Крім того, у декорі використані характерні для готики рослинні орнаменти – в антревольтах балконних арок, фризі між 3-м і 4-м поверхами.

Джерело