Пам’ятник Леонардо да Вінчі у Мілані

Аватар пользователя vv
  • Теги:
    • Памятники,
    • Выдающиеся личности ,
    • Больше 100 лет ,
    • Архитектурные сооружения ,
    • Скульптура (Изваяние)

Оценка: 0 / 0 участников / 0 рекомендации / (+0) (-0) качество

  • ИталияЛомбардияМилан
Описание

Леонардо да Вінчі (італ. Leonardo da Vinci) видатний італійський вчений, дослідник, винахідник і художник, архітектор, анатоміст і інженер, одна з найвизначніших постатей італійського Відродження.
Леонардо да Вінчі народився 15 квітня 1452 року в селищі Анкіано поблизу Вінчі, укріпленої фортеці за 30 км від Флоренції. Його батьками були 25-річний нотаріусП'єро і його кохана, селянка Катерина. Перші роки життя Леонардо провів разом з матір'ю. Його батько незабаром одружився з багатою і знатною дівчиною, але цей шлюб виявився бездітним, і П'єро забрав свого трирічного сина на виховання. Розлучений з матір'ю Леонардо все життя намагався відтворити її образ у своїх шедеврах.
Першим вчителем Леонардо вважають Андреа дель Верроккйо - італійського скульптора та художника епохи Відродження. У майстерні Верроккйо, що містилася в інтелектуальному центрі тодішньої Італії — місті Флоренції, Леонардо вивчав також гуманітарні науки, тут він набув деяких технічних знань. У 1473 році, у віці 20 років, Леонардо да Вінчі отримав кваліфікацію майстра в Гільдії Святого Луки. Леонардо довгі роки мандрував Італією, займався математикою, інженерними справами.
У 1482 році Леонардо, будучи, за словами Вазарі, дуже талановитим музи́кою, створив срібну ліру у формі кінської голови. Лоренцо Медічі послав його як миротворця до Людовіко Сфорца в Мілан, а ліру відправив з ним як подарунок. Цього ж року Леонардо почав роботу над кінним пам'ятником Франческо Сфорца, батька Людовіко Сфорца. Протягом 10 років Леонардо да Вінчі працював над цим монументом.
На цей період припадає і творчий розквіт Леонардо-живописця. У середині 1480-х він створив «Мадонну Літта». У 1485 році був створений «Портрет музиканта», у 1488 - «Пані з горностаєм».
У 1487 році було створено літальну машину — орнітоптер, заснований на пташиному польоті.
1489 року Леонардо зробив анатомічні малюнки черепів. З 1490-х років Леонардо зосередився на архітектурі і анатомії. У 1490 була створена Вітрувіанська людина — уславлений малюнок, який іноді називають канонічними пропорціями. Протягом 1495—1498 роках Леонардо працював над фрескою «Таємна вечеря» в монастирі Санта-Марія делле Граціє в Мілані.
1502 року Леонардо вступив на службу до Чезаре Борджіа, 1503 року да Вінчі повернувся до Флоренції, де конкурував з Мікеланджело, але мав з ним спільні роботи. Тут да Вінчі створив картон до фрески «Битва в Анджарії (при Ангиарі)» і картину «Мона Ліза».
1505 року Леонардо спостерігав і зробив начерки польоту птахів.
У 1506 році повернувся до Мілана для служби у короля Франції Людовика XII, який на той час контролював північ Італії. У 1507 році Леонардо вивчав будову людського ока. Працював у Мілані над кінним пам'ятником маршалові Трівульціо (1508–1512), розписував собор Святої Анни (1509 рік). 1512 року створив «Автопортрет».
У 1512 році Леонардо переїхав до Риму під заступництво папи Льва X, три роки жив у римському Бельведері, де працював над картиною «Іван Хреститель». У Бельведері да Вінчі створив серію малюнків на тему всесвітнього потопу.
1516 року Леонардо прийняв запрошення французького короля і оселився в його замку Кло-Люсі. В офіційному званні першого королівського художника, механіка, інженера і архітектора Леонардо отримував річну ренту в тисячу екю та «свободу марити, мислити і творити». У Франції Леонардо практично не малював, у майстра оніміла права рука, і він насилу пересувався без сторонньої допомоги. Проте він майстерно займався організацією придворних свят, планування нового палацу в Роморантані, проектом каналу. 2 травня 1519 року помер в оточенні учнів і своїх шедеврів у Кло-Люсе.
Нині Леонардо найбільше відомий як художник. Проте сам Да Вінчі в різні періоди свого життя вважав себе найперше інженером або ученим. Він віддавав образотворчому мистецтву не дуже багато часу і працював поволі. Проте його внесок в світову художню культуру є винятково важливим навіть на тлі тієї когорти геніїв, яку дало Італійське Відродження.
Завдяки його роботам мистецтво живопису перейшло на якісно новий етап свого розвитку. До нього лінія на картині чітко окреслювала предмет, і зображення мало вигляд розфарбованого малюнка. Найбільш умовним був пейзаж, який грав другорядну роль. Леонардо усвідомив і втілив нову живописну техніку. У нього лінія має право на розмитість, бо так ми її бачимо. У результаті реалізм у живописі перейшов на якісно новий рівень. «Трактат про живопис», складений після смерті учнем Леонардо Франческо Мельці , справив значний вплив на художню європейську практику. Для самого Леонардо да Вінчі мистецтво і наука були пов'язані нерозривно. Живопис він розумів як універсальну мову (подібно математиці у сфері науки), в якій втілені пропорції та перспективи виявлення розумного початку, який царює в природі.
Особливу увагу Леонардо да Вінчі приділяв механіці, називаючи її «раєм математичних наук» і бачачи в ній головний ключ до таємниць світопізнання. Він зробив спроби встановити коефіцієнти тертя і ковзання, вивчав опір металів, займався гідравлікою. Численні гідротехнічні досліди допомогли Леонардо правильно описати рівновагу рідини у посуді.
Леонардо да Вінчі цікавили проблеми польоту. У Мілані він робив багато малюнків і вивчав літальний механізм птахів різних порід і кажанів. Леонардо дуже хотів побудувати літальний апарат. Він говорив: «Хто знає все, той може все. Аби дізнатися — і крила будуть!» Спочатку Леонардо розробляв політ за допомогою крил, що приводяться в рух м'язовою силою людини. Але потім він дійшов думки про спорудження такого апарату, до якого людина не прикріплялась, а зберігала повну свободу, щоб керувати ним; приводитися в рух апарат мав власною силою. Це по суті ідея аероплана. Леонардо да Вінчі працював над апаратом вертикального зльоту і посадки. На вертикальному «ornitottero» Леонардо планував розмістити систему втяжних сходів.
Вивчаючи стійкість людського ока, Леонардо да Вічні висловив правильні здогади про природу бінокулярного зору. В анатомічних дослідах його узагальнювальні результати розтинів, в деталізованих малюнках заклали основи сучасної наукової ілюстрації. Почавши від простої інвентаризації органів до вивчення функції, він розглядав організм як зразок природної механіки. Леонардо да Вінчі вперше описав низку кісток та нервів, висловив пропозиції про антагонізм м'язів, особливу увагу приділяв проблемам ембріології і порівняльної анатомії. У дослідах з виділенням різних органів у тварин Леонардо да Вінчі прагнув запровадити дослідницький експериментальний метод у біологію. Він вперше почав розглядати ботаніку, як самостійну біологічну дисципліну.
Любов до моделювання приводила Леонардо да Вінчі до геніальних конструктивних здогадок, які набагато випередили епоху; такими є ескізи проектів металургійних печей і прокатних станів, ткацьких верстатів, друкарських, деревообробних, землеробних та інших машин, підводного човна і танка, а також розроблені після ретельного вивчення польоту птахів конструкції літальних апаратів і парашута.
Записки Леонардо да Вінчі науково-технічного змісту стали відомими широкому колу дослідників лише наприкінці XVIII століття, майже через 300 років після його смерті, коли Джованні Баттіста Вентурі опублікував 1797 в Парижі опис окремих його рукописів, вивезених Бонапартом з Мілана.
Єдиний його винахід, що здобув визнання за його життя, — коліщатковий замок для пістолета. Пістолет з коліщатковим замком став популярним, особливо у кавалерії, що відбилося на конструкції лицарських обладунків, а саме:  лати через необхідність пострілів з пістолетів стали робити з рукавичками замість рукавиць. Коліщатковий замок, винайдений Леонардо да Вінчі, був настільки вдалим, що зустрічався і в XIX столітті.
Величезна літературна спадщина Леонардо да Вінчі дійшла до наших днів у хаотичному вигляді, в рукописах, написаних лівою рукою. У повному вигляді рукописна спадщина Леонардо да Вінчі була опублікована тільки в XIX—XX століттях. Крім величезного наукового і історичного значення вона має також художню цінність завдяки стислому, енергійному складу і незвичайно чистій мові. Живучи в епоху розквіту гуманізму, коли італійська мова вважалася другорядною в порівнянні з латиною, Леонардо да Вінчі захоплював сучасників красою і виразністю своєї мови. 

Пам’ятник Леонардо да Вінчі встановлено перед театром Ла-Скала

Джерело тексту та картин «Автопортрет», «Вітрувіанська людина»

                   

 

Как добраться к точке: 
Італія, Мілан, piazza della Scala
0
Ваша оценка: Нет

Вернуться к началу