Циркунівське городище скіфського часу

Циркунівське городище скіфського часу

Циркунівське городище займає вузький мис правого корінного берега р. Харків, що поступово звужується із півночі на південь, із заходу та сходу до нього підходять глибокі яри.

Городище складається з головного двору та двох передгородь. Головний двір городища має площу близько 12500 м2, перше передгороддя примикає до головного двору, його площа складає близько 13900 м2, друге передграддя, що примикає до першого з півночі, має площу близько 1000 м2.

Таким чином, простежуються три лінії оборони. Перша лінія проходить посередині городища й представлена валом та ровом. Друга відрізає городищенський мис з напільної сторони і представлена великим валом та ровом та додатково посилена невеликим валом та ровом, що проходять по дузі на відстані 50 м від основної лінії. Ще одна лінія прикриває південний край городища, зі сторони ріки і перерізана двома валами та ровам. Природні схили ярів додатково укріплені ескарпами, що у нижній частині переходять у рови або горизонтальні майданчики; у верхній частині на деяких ділянках простежуються вали.

За своєю конфігурацією це — типове контурне городище, цілком підпорядковане рельєфу, яке включає укріплене поселення, два передгороддя, а вся територія оточена валами та ровами.

Циркунівське городище було виявлено у 1925 р. М.К. Фуксом та О.О. Потаповим. Дослідники навели детальний топографічний опис пам’ятки, та характеристику лінії укріплень, надали орієнтовні площі головного двору та передгороддя.

У 1951 р. дослідження на Циркунівському городищі були проведені Сіверсько-Донецькою скіфською археологічною експедицією ХДУ під керівництвом Б.А. Шрамка, у результаті чого був знятий інструментальний план городища, уточнена площа, здійснено нівелювання поверхні оборонних споруд, та подана їх детальна характеристика.

Наказом Міністерства культури і мистецтв України від 16 червня 1999 р. № 393, Циркунівське городище занесене до Державного реєстру національного культурного надбання (пам’ятки історії, монументального мистецтва та археології) під охоронним номером 2268. Городище стало пам’яткою археології національного значення.

Вперше, шляхом розкопок, оборонні споруди на городищі були досліджені у 2005 р. Сіверськодонецькою експедицією Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна під керівництвом Д.С. Гречка.

У 2007 р. дослідження городища відновлено експедицією під керівництвом К.Ю. Пеляшенка.

Розкопки останніх років (2005, 2007-2015 рр.) та детальний розгляд матеріалів Циркунівського городища дозволили простежити динаміку розвитку пам’ятки, встановити наявність технічних розбіжностей у будівництві захисних споруд, виявити деякі інженерні особливості їх конструкцій.

Наразі загальна розкопана площа на Циркунівському городищі перевищує 1400 м2, що ставить його в один ряд з найбільш масштабно вивченими лісостеповими пам’ятками скіфського часу.

Отримана інформація дозволила окреслити основні хронологічні етапи розвитку городища – кінець VI – перша половина III ст. до н. е.

Джерела:

1) Пеляшенко К.Ю. Історія дослідження Циркунівського городища // Наука і освіта у краєзнавчому вимірі: Матеріали XXXII Міжнар. краєзнав. конф. Молодих учених; Секція «Археологія та краєзнавство». — К., 2014.

2) Крютченко О.О. Захисні споруди Циркунівського городища // Археологія і давня історія України: Інститут археології НАН України. — 2016/02.

3) Пеляшенко К.Ю. Розкопки Циркунівського городища // Археологічні дослідження в Україні 2016. — К.: Інститут археології НАН України, 2018.

На сьогодні городище вкрите листяним лісом порослим густим чагарником, але вали й рови простежуються досить чітко. Місця археологічних досліджень законсервовано, вони виглядають як переорані нерівні ділянки порослі травою, трапляються напівзасипані ями, відвали землі й залишені археологами кілки, що розділяли досліджувані ділянки. Гарних панорамних видів немає.

Північний вхід:

Одна з досліджуваних ділянок з позначками археологів:

Через вал, що розділяє головний двір і 1-ше передгороддя, проходить стежка:

Південний вхід:

Вали, рови…

Крім археологів, які замешкують тут тимчасово, на стародавньому городищі є й постійні мешканці – ліси чи борсуки:

P.S. Велика подяка butilkavodi за те, що склав компанію й за цікаво проведений час на свіжому повітрі! Радий знайомству! Сподіваюся, що попереду ще будуть цікаві спільні мандрівки!