Золотий вершник у Дрездені

Золотий вершник (нім. Goldener Reiter) - кінна статуя саксонського курфюрста і польського короля Августа Сильного , яка вважається найвідомішим пам'ятником Дрездена. Знаходиться на площі Нойштадтер Маркт 
На пам'ятнику Август Сильний  зображений у римських доспіхах на жеребці  Ліпізанер, який скаче у  північно-східному напрямку до польського королівства.
Пам'ятник створений з міді із золотим покриттям скульптором Людвігом Відеманом у 1732—1734 рр. Постамент звів  французський архітектор Лонгелун в 1735 році, а 26 листопада 1736 року пам'ятник був відкритий.
У період з 1943 по 1944 рік пам'ятник був розібраний. Скульптор Вальтер Флеммінг відновив пам'ятник  у  1956 році до 750-річчя Дрездена. 

Джерело

Август ІІ Фрідріх, також Август II Сильний (нім. August II der Starke), — король Речі Посполитої (1697–1706, 1709–1733), курфюрст Саксонії (Фрідріх-Август І з 1694).
Повний титул: Божою Ласкою король Польщі, Великий князь Литовський, Руський, Прусський, Мазовецький, Жмудський, Куявський, Волинський, Подільський, Підляський, Інфлянський, Смоленський, Сіверський, Чернігівський, курфюст князь Саксонський, князь електор та ін.
Обраний королем Польщі після смерті Яна III Собеського. Домігся королівського трону в результаті боротьби зі ставлеником Франції принцом Конті за допомогою підкупу частини депутатів сейму та введення до Польщі саксонського війська. Його правління підтримувала монархія Габсбургів.
Август II прагнув утворити унітарне саксонсько-польсько-литовське державне об'єднання, яке поставило б представника династії Веттінів у один ряд з провідними монаршими дворами.
За правління Августа II Фрідріха у результаті війни Священної ліги проти  Османської імперії  на Карловицькому конгресі  1698–1699 рр. було підписано договір, за яким до Польщі відійшли Поділля та частина Правобережної України. Намагався використати козацтво Правобережної України - окремі частини козаків влітку 1700 р. брали участь в облозі польськими військами  Риги. На початку 1702 року Август II видав універсал про ліквідацію козацтва у Київському та Брацлавському воєводствах. Спільно з Петром I  придушив повстання під проводом Семена Палія, А. Абазина, С. Самуся та Іскри на Правобережній Україні. Протягом 1711–1712 рр. за наполяганням Августа II  відбулося виселення жителів козацьких полків з Правобережжя на Лівобережну Україну.
У результаті шведської окупації Польщі Август II згідно з договором із королем Швеції Карлом віддав польську корону його ставленику — Станіславу I Лещинському. Після Полтавської битви 1709 р. Август II відновив владу над Річчю Посполитою. В 1709 р. Август II і Петро I уклали мир в Торуні, згідно з яким Росія зобов'язувалася надавати королю військову підтримку. У відповідь сейм 1710 р. у Варшаві ратифікував «Вічний мир» 1686 р. і визнав встановлені ним польсько-московські (російські) кордони.
У внутрішній політиці, крім боротьби з представниками окремих магнатських і шляхетських родів, Август II намагався створити постійну армію з артилерією і флотом; вживав заходи щодо поліпшення національної промисловості і торгівлі, зокрема хотів взяти контроль над транзитною торгівлею зі Сходом; домагався повернення у Польщу з-за кордону заможних магнатсько-шляхетських родин тощо. Август II мав одну з найрозвиненіших у тогочасній Європі дипломатичних служб — його постійні представники перебували майже у всіх європейських державах. Проте поступове зближення у 20—30-х роках 18 століття інтересів Російської імперії, Австрії і Пруссії щодо Польщі готувало поділи польських земель між цими державами. В останнє десятиріччя правління Август II державою фактично керувало угруповання представників магнатського роду Чарторийських  та його прихильників — так звана «Фамілія». За їх допомоги після смерті Августа II польська корона була передана його синові Фрідріху Августу III Саксонському.

Джерело тексту та портрета Августа II