Пам’ятник Фрідріху Шиллеру в Дрездені

Йоганн Крістоф Фрідріх фон Шиллер(нім. Friedrich Schiller;  1759 — 1805) — німецький поет, філософ, теоретик мистецтва і драматург, професор історії і військовий лікар, представник напрямків «Буря і натиск» і романтизму в літературі, автор «Оди до радості», змінена версія якої стала текстом гімну Європейського Союзу. Увійшов в історію світової літератури як палкий захисник людської особистості. Протягом останніх сімнадцяти років свого життя дружив з Йоганном Гете, якого він надихав на завершення його творів. Цей період дружби двох поетів і їх літературознавча полеміка увійшла в німецьку літературу під назвою «Веймарський класицизм».
Фрідріх Шиллер народився в місті Марбах. Його батько Йоганн Каспар перебував на службі у вюртемберзького герцога Карла Євгенія. Мати  була дочкою сільського пекаря.
На дев'ятому році хлопця віддали вчитися до латинської школи, яка готувала учнів до вступу в семінарію. Потім Фрідріха запримітив герцог Карл Євгеній і змусив навчатися у створеній ним військовій академії. В академії Шиллер вивчає право і медицину, які не викликають у нього інтересу.
Вісім років (1772—1780) провів Шиллер у цьому «розсаднику рабів», де панували шпигунство й стеження за учнями, категорично заборонялося спілкування із зовнішнім світом, а всі вихованці підкорялися найсуворішій дисципліні. Лише ночами Шиллер міг крадькома читати. Під впливом одного зі своїх наставників Шиллер став членом таємного товариства ілюмінатів.
Наприкінці 1780 року Шиллер залишив стіни академії і отримав місце полкового фельдшера в Штутгарті.
У 1776—1777 рр. кілька Шиллерових віршів було опубліковано у «Швабському журналі». Над драмою «Розбійники» Шиллер почав працювати, ще перебуваючи в академії. 1782 року «Розбійники» були вперше показані на сцені Мангеймського театру. Вистава мала колосальний успіх. Потім пішли тріумфальні вистави в багатьох інших містах Німеччини.
Герцог Вюртемберзький, довідавшись про виставу, наказав посадити автора «Розбійників» на гауптвахту й заборонив йому писати що-небудь, окрім творів із медицини. Шиллер вирішив покинути деспота. Автор «Розбійників» таємно втік із Вюртемберга, взявши з собою рукопис свого другого значного драматичного твору — драми «Змова Фієско в Генуї». Три роки тривали бездомні блукання, болюча убогість і завзята боротьба за визнання серед німецьких читачів і театральної публіки.
Незабаром за клопотанням Гете Шиллер отримав кафедру історії в Йенському  університеті, став професором. Останні роки його життя  пройшли під знаком страждань від хвороб. Туберкульоз забрав життя Шиллера 9 травня 1805 р.

Найвідоміші твори:

- 1781 — «Розбійники»
- 1783 — «Змова Фієско в Генуї»
- 1784 — «Підступність і кохання»
- 1787 — «Дон Карлос, інфант іспанський»
- 1793 — «Про грацію і гідність»
- 1795 — «Листи про естетичне виховання людини»
- 1799 — драматична трилогія «Валленштейн»
- 1800 — «Марія Стюарт»
- 1801 — «Орлеанська діва»
- 1803 — «Мессинська наречена»
- 1804 — «Вільгельм Телль»

Джерело тексту та портрету Фрідріха Шиллера

Пам’ятник Фрідріху Шиллеру в Дрездені збудований з мармуру у 1913 році Селмаром Вернером. Розташований недалеко від Альбертплаца. Також відомий як "Шиллер у ванні".

Джерело