Будівля Національного музея історії Украї́ни, м. Київ

Головний фасад будівлі Національного музея історії Украї́ни (вул. Володимирська, 2) вирішено у класичних формах та розкрито до майданчика перед музеєм, а тил, переглядали у панорамі Старокиївської гори, нагадує візантійські монументальні споруди.

Перед будівлею архітектор спроектував сходи цікавої форми з ліхтарними стійками. Біля будівлі, пізніше, на оглядовому майданчику встановлено камінь із викарбуваними на ньому словами Нестора Літописця «звідси руська земля стала бути» на давньослов'янській.
Будівлю було побудовано першою архітектурною майстернею Міськради як першу в Києві і першу у всій Українській Республіці художню школу. Збудована у 1937–1939 роках за проектом архітектора Йосипа Каракіса.
Спочатку будівля проектувалась для будівництва на вул. Богдана Хмельницького (тоді - вул. Леніна), про що свідчить запис зроблений автором у 1980 р.: «На початку тридцятих років Київським міськвиконкомом мені, як архітектору майстерні Міськради, було доручено проектувати Художню школу на ділянці, де зараз будується будинок „Київпроекту“ по вулиці Леніна, трохи лівіше. Проект був зроблений і затверджений всіма інстанціями». Так само про первинне планування розташування будівництва на вулиці Леніна було написано в газеті «Більшовик» від лютого 1936 р. «В центрі м. Києва на вул. Леніна обрано місце для будівництва школи, що виховуватиме художньо обдарованих дітей».
Перед початком будівництва, без згоди Головного архітектурно-проектного управління м. Києва та без погодження з автором проекту, місце розташування школи було вирішено змінити. Рішення було прийнято у зв'язку з указом секретаря ЦК КП(б)У Станіслава Косіора, за яким було вирішено зберегти проект у первісному вигляді, розмістити будинок майбутньої школи на місці Десятинної церкви, якої у 1937 р. не було вже майже 10 років (вона як і безліч інших пам'ятників культури і мистецтва, була знесена радянською владою в 1928 році). Причина зміни місця розташування вказана не була. Можливо це був просто збіг, проте в одному з будинків, спочатку призначених під знесення у зв'язку з будівництвом школи на вул. Леніна, жив рідний брат Всеволода Балицького — тодішнього голови Раднаркому України, та за зміни місця будинок на вул. Леніна знесений не був.
Як тільки Каракіс дізнався про нове місце розташування школи «він почав категорично заперечувати проти нового місця, посилаючись на те, що це заповідна територія». Як видно з подальших архітектурних проектів автора, він і надалі намагався запобігати будівництву на заповідних місцях, хоча в Радянські часи це було надзвичайно важко. Була скликана високоповажна комісія з обговорення будівництва і після відмови автора будувати на цьому місці секретар ЦК України П.П. Постишев (ині визнаний одним з трьох організаторів голодомору в Україні) наступивши Каракісу на ногу, прошепотів: «Не зробите ви, на цьому місці поставить цю ж школу хтось інший».
Зрозумівши неможливість уникнення будівництва на Старокиївській горі і проконсультувавшись з істориками, автор запропонував розташувати будівлю школи в самому кінці Десятинного провулка (про що свідчить збережений оригінальний генеральний план забудови з місцем розташування будівель та з авторськими коментарями). Цей задум теж не був втілений в життя у зв'язку з великими витратами на будівництво фундаменту на крутому схилі гори. Врешті-решт «Каракісу вдалося відвоювати стародавні фундаменти, але школу на Старокиївській горі все-таки побудували.»
У 1944 у в будівлі замість художньої школи був заснований «Державний республіканський історичний музей». З 1950 р. музей перейменований на «Київський державний історичний музей». У ці часи в будівлі музею приймали в піонери, а так само возили сюди екскурсії з усього світу. У 1952–1953 рр. провели реконструкцію будівлі, змінили конструкцію даху і прозорі скляні трикутні блоки, призначені для кращого освітлення кімнат художньої школи, замінили на гладкіші. З 1965 року музей перейменували в «Державний історичний музей Української РСР». У жовтні 1991 року музей, що містився в будинку одержав статус Національного і з тих пір музей називається «Національний музей історії України», а в народі весь цей час будівля називається просто «Історичний музей». Джерело.