Пам'ятний дуб Гаврилишину Б.Д., м. Київ

03 грудня 2016 р. у Парку імені Тараса Шевченка з'явився молодий дуб – пам’ятне дерево на честь відомого українця Богдана Дмитровича Гаврилишина. Місце для дерева обирали дуже ретельно - пам’ятний дуб ростиме в завжди людному і водночас затишному місці, поблизу пам’ятника великому українському поетові.

"Вчитися, мріяти, діяти"

Тарас Шевченко був для Богдана Гаврилишина моральним авторитетом, а «Кобзар» став однією  з перших книжок ( іншою була Біблія), які пізнав малий Богдан – його мати знала ці дві книги напам’ять і навчала тої мудрості своїх дітей.

- Богдан Гаврилишин, де б в світі не опинявся, як і дерево, тримав коріння глибоко в українській землі, гіллям же дивлячись на весь світ. До того ж, саме дуб найкраще передає суть такої великої людини, яким був Богдан Дмитрович. Дуб – велична, міцна духом рослина, яка символізує могутність і довговічність, повноту життя, непохитність. Дуб має глибоке значення для багатьох народів, до нього ставляться з любов’ю і пошаною, - розповіли рідні великого українця.

Біля дуба встановлено меморіальний камінь з "золотими" словами Богдана Гаврилишина: «Вчитися, мріяти, діяти!», які були життєвим кредо Богдана Дмитровича і які надихатимуть ще чимало українців на нові звершення.
Пам’ятний знак встановлено за згоди Київської міської адміністрації за підтримки фонду Богдана Гаврилишина.
Джерело.

Богдан-Володимир Дмитрович Гаврилишин (19 жовтня 1926, містечко (нині смт) Коропець — 24 жовтня 2016, м. Київ, Україна) - український, канадський, швейцарський економіст, громадський діяч, меценат, колишній член Римського клубу, президент Фонду Богдана Гаврилишина. Був громадянином Канади.
Народився 19 жовтня 1926 року у містечку Коропець Бучацького повіту Тернопільського воєводства Польської Республіки. 1930 року батько Б. Гаврилишина придбав близько 10 га землі між м. Бучач і с. Жизномир, де згодом збудував дім, який зберігся донині.
Три роки Богдан навчався у початковій школі в с. Жизномир. Потім — у польськомовній Бучацькій державній гімназії, яку після приходу радянської влади перетворили на середню школу. З вересня 1941 року навчався у Чортківській гімназії, а в навчальному році 1943/44 — у Дрогобицькій гімназії.
Під час Другої світової війни у 1944 році Гаврилишина вивозять до Третього Рейху. Після 1945 року він перебуває у таборі для переміщених осіб, а 1947 року виїжджає до Канади, де працює лісорубом, організовує вечірні класи для українців, бере участь у діяльності профспілок.
1952 року Богдан Гаврилишин здобуває ступінь бакалавра, а у 1954 році — магістра за спеціальністю «Інженер-механік» в Університеті м. Торонто. У 1954—1960 роках обіймає посади з дослідництва, інженерної справи, менеджменту в Канаді. З 1960 року — мешкає у Швейцарії. 1976 року здобуває ступінь Ph. D. з економіки у Женевському університеті.
З 1988 року працює на громадських засадах в Україні. З моменту здобуття Україною незалежності Б.Д. Гаврилишин виступає радником декількох Президентів України, прем'єр-міністрів, голів Верховної Ради.
Майже тридцять років свого життя Б.Д. Гаврилишин присвятив Міжнародному інституту менеджменту МІМ-Женева, де обіймав посади директора з навчання (1960—1968 роки), директора Інституту (1968—1986 роки), почесного науковця (1986—1989 роки). За час свого проживання у Женеві викладає такі дисципліни, як економічний розвиток, керівництво міжнародними операціями, світове бізнесове середовище, управління державами тощо.
1990 року Б.Д. Гаврилишиним засновано Міжнародний інститут менеджменту у місті Киів. У 1996—1997 роках — обіймає посаду директора Міжнародної академії довкілля в Женеві.
Протягом цього часу активно проводить семінари, головує на конференціях, читає лекції в університетах для груп фахівців, бере участь як доповідач на міжнародних конференціях у понад 70 країнах світу.
Член Пласту — Національної скаутської організації України від 1937 р., належить до куреня Лісові Чорти від 1946 року. У 2006—2008 роках — голова Крайової пластової ради — законодавчого органу Пласту.
У 2010 році Б.Д. Гаврилишиним було засновано Благодійний Фонд «Богдана Гаврилишина», місією якого є підготовка нової генерації молодих українців, здатних на власному досвіді осягнули особливості функціонування найкращих країни Європи та сформувати критичну масу людей, яка трансформує Україну.
Був одним з учасників ініціативної групи «Першого грудня».
Богдан Гаврилишин пішов з життя о 5-й ранку 24 жовтня 2016 року, знаходячись у родинному колі, у своїй квартирі в місті Київ. Джерело.