Пам'ятна дошка Казімежу Гурському, м. Львів

27 травня 2017 року за участі керівництва Мінмолодьспорту України та Міністерства туризму та спорту Польщі, зокрема Олега Немчінова та Ярослава Став'ярського, відкрито мармурову меморіальну таблицю славній постаті в історії львівського футболу, видатному польському тренерові, під орудою якого національна збірна здобувала олімпійське «золото» та «срібло» (1972, 1976), піднімалася на третю сходинку п’єдесталу чемпіонату світу з футболу (1974) - Казімежу Гурському.

Будівля Львівського художнього ліцею (вул. Хотинська, 6). Тут навчався К. Гурський.

На урочистостях, в програму яких входила також літургія в Архикафедральній базиліці Успіня Пресвятої Діви Марії у Львові, брифінг для 3МІ, вечір спогадів пpo Казімежа Гурського, взяли, також, участь уславлений український футбольний тренер, голова комітету національних збірних ФФУ Мирон Маркевич, представники національної та обласної федерації футболу, керівники обласного та міського спорту; відділення НОК України у Львівській області, ветерани футболу з Польщі та зі Львова, шанувальники футбольної гри, юні спортсмени, журналісти.

Казімєж Клаудіуш Гурський (Kazimierz Klaudiusz Górski; 2 березня 1921, Львів - 23 травня 2006, Варшава) -польський футболіст, тренер і футбольний функціонер. За підсумками голосування найавторитетнішого польського тижневика «Piłka Nożna» отримав нагороду у категорії «Найкращий польський тренер XX століття». У 1991-1995 рр. був президентом Польського Футбольного Союзу.

Народився і виріс на Богданівці (місцевість у Франківському та Залізничному районах Львова, навколо вулиці Городоцької), де мешкав у 2-поверховому будинку приблизно на місці теперішнього ТЦ «Скриня».
Виступав за львівські команди РКС, «Спартак» і «Динамо». Після вимушеної еміграції у 1945 р. перейшов до варшавської «Легії», де у 1953 році закінчив кар'єру футболіста.
Тільки одного разу виходив у складі національної збірної Польщі - 26 червня 1948 провів на полі 34 хвилини у міжнародному матчі проти Данії (0:8).
У 1952 році закінчив тренерські курси у Вищій школі фізичного виховання у Кракові, а у 1980 Вищу академію фізичного виховання у Вроцлаві.
У 1954 самостійно почав тренувати клуб «Маримонт» (Варшава). Першим професійним клубом була у 1959 варшавська «Легія», яку тренував ще двічі.
Також працював у командах: «Люблінянка» (Люблін), «Гвардія» (Варшава), ЛКС «Лодзь», «Панатінаїкос» (Афіни), «Касторія», «Олімпіакос» та «Етнікос». З «Панатінаїкосом» і «Олімпіакосом» ставав чемпіоном Греції.
У 1970-1976 рр. - головний тренер національної збірної Польщі, з якою здобув золоті медалі на Олімпійських іграх у Мюнхені (1972), срібні медалі (3-тє місце) на Чемпіонаті світу у ФРН (1974) і срібні медалі на Олімпійських іграх у Монреалі (1976). Очолював збірну у 73 матчах, в яких команда здобула 45 перемог.
Джерела: 1, 2.

 Відео відкриття дошки.