м. Одеса. Будинок М.О.Менделевича.

Вулиця Маразліївська — один з архітектурних заповідників центру Одеси. Різноманітність стилів тут б'є через край, а фантазія архітекторів створює справжню феєрію в камені. Великий прибутковий будинок М.О.Менделевича не є винятком і наочно демонструє творчий геній його творця.

Тип будівлі: маєток, прибутковий будинок
Стиль: модерн, неоренесанс, «єгипетський стиль»
Архітектор: М.І.Лінецький
Дата будівництва: 1905
Статус: пам'ятка історії та архітектури місцевого значення

Величний двоповерховий будинок, що знаходиться нині під номером 14а, є, мабуть, найчепурнішим і представницьким серед творінь талановитого архітектора М.І.Лінецького, чия творчість яскраво і самобутньо доповнила перелік будинків епохи модерну. До того ж Лінецький, поряд, наприклад, з іншим видатним зодчим тих часів, Л.М.Черніговом, сміливо синтезував такі стилі як модерн (переважно декоративний або орнаментальний) і єгипетський (загальна стилізація), сформувавши дійсно виразний і впізнаваний почерк. З точки зору стилю, будинок на Маразліївській 14а не є винятком, хоча серед інших будівель майстра вирізняється в чималому ступені.

З точки зору стилю, будівля поєднує в собі ренесанс, модерн і єгипетські стилізації. Проте явне змішання стилів спостерігається тільки на чільному фасаді. Фасад з боку двору і оформлення інтер'єрів значно сильніше наближені до чистого модерну. Повертаючись до головного фасаду, варто відзначити, що відбиток єгипетського стилю тут видно чітко, причому не тільки в орнаменті, але і в деяких скульптурних сюжетах. В цілому ж, в Російській Імперії, мотиви єгипетської архітектури застосовувалися рідко, проте чимала кількість будівель такого роду були досить вдалими. Будівлі, виконані в єгипетських ремінісценціях, характеризуються широким виразним об'ємом центральної частини, який, як правило, домінує по висоті, а також застосуванням трапецієвидних форм.

Ліпні елементи і руст мають прямі чіткі лінії, декор і скульптурне оформлення вирізаються з монолітного каменю і мають рубані грані, які, однак, виражені не чітко. Останній сплеск інтересу до єгипетського стилю виник в епоху модерну і розвивався паралельно з ним, іноді з ним же і змішуючись. Певних канонів цього стилю не існувало і кінцевий результат будівель завжди залежав лише від бачення архітектора. Якщо ж говорити про Одесу, то саме в роботах Лінецького він виявився найбільш яскраво. У випадку з описуваним будинком, архітектор зумів органічно поєднати багатотисячолітню єгипетську і п'ятсотлітню ренесансну стилістики. До всього іншого, в чоловічих маскаронах і химерах простежуються холодні скандинавські нотки.

Будинок складається з головного флігеля і двох бічних, план будівлі практично симетричний і являє собою літеру «П». Велика ймовірність, що головний (чоловий) флігель будувався як особняк, на другому поверсі якого розташовувалася лише одна квартира для власника. Приміщення першого поверху могли представляти собою найрозкішніші в будинку прибуткові квартири, більш дешеве житло розташовувалося в триповерхових дворових флігелях.

Головний фасад має по ширині дев'ять віконних вісей, сім з яких займає широкий, злегка виступаючий ризаліт. Перший поверх двоповерхового будинку оздоблений рустом, що імітує кладку з пісковику і вапняку (матеріалів традиційних для Єгипту).

Джерело