м. Рига. Англіканська церква святого Сальватора.

Це єдина англіканська церква в Латвії. Вперше англійці відвідали береги Даугави ще за часів Ганзи. Але найчастіші контакти між Британськими островами та Ригою зав'язалися лише наприкінці XVIII століття. У ХІХ столітті Англія стала головним торговим партнером старого ганзейського міста. Сюди потягнулися англійські купці та моряки, дипломати та прості робітники. У 1822 році була утворена Англіканська громада Риги і спочатку її члени відвідували богослужіння у Реформаторській церкві на вул. Марсталю. Але богослужіння там велися німецькою мовою і багатьом англійським підданим були незрозумілі. Англійці почали вести переговори про можливість проведення служб англійською. Їм пішли назустріч, і перше таке богослужіння відбулося у ризькій Реформаторській церкві 30 березня 1830 року. З того часу служби англійською проходили регулярно, проте це заважало роботі реформаторської парафії. Після довгих поневірянь по чужих церквах англіканська громада в 1852 році, нарешті, отримала у своє володіння ділянку під будівництво свого храму «за образом і подобою церков в Англії та Ірландії». Щоправда, дістався їм лише невеликий клаптик на місці старого Павлівського бастіону – міські укріплення зносили і він втратив своє значення. Гроші на будівництво нового храму англійські купці накопичували ще з 1806 року.

Спроектувати будівлю запропонували ризькому архітектору Йоганну Даніелю Фелско. Той погодився, і будівництво храму розпочалося у 1853 році, роботами керував майстер Вільгельм Крігер. Однак через рік після початку робіт їх довелося припинити через Кримську війну, оскільки Англія стала головним суперником царської Росії. Роботи припинилися з цілком очевидної причини. Всі необхідні матеріали: піщаник, бетон та цегла були англійськими, навіть земля для фундаменту була привезена з Англії. Горді британці вважали, що англіканська церква має стояти лише на англійській землі. Після укладання Паризького миру 1856 року поставки матеріалів відновилися. Перший камінь у основу церкви 16 червня 1857 року урочисто заклав британський консул Річард Левінг Свіфт. Будівництво йшло успішно, і вже 26 липня 1859 року церкву освятив англійський єпископ Тауер, проте регулярні богослужіння розпочалися лише на початку першого Адвенту (кінець листопада – початок грудня) того ж року. Офіційно церкву назвали «The Factory Church of St. Savior, Riga». Цей невеликий храм на тихій вуличці Англікані є наймолодшим культовим будинком у старому місті.

Ділянка під будівництво була маленькою, і розвернутися було ніде, Йоганну Фелско довелося піти на хитрість. Вийшла прямокутна будівля зального типу з хорами над входом. Примітно, що і вівтарна частина-апсида, і вежа включені у прямокутний простір будівлі. Церковна вежа виділяється лише завдяки ступінчастим аркам-контрфорсам, які підтримують шпиль. Це унікальна для Риги конструкція. Церква збудована з червоної цегли з окремими декоративними елементами з піщаника. На фасаді можна побачити готичні аркатури (декоративні ряди арок), фіали (маленькі вежі), вімперги (готичні фронтони). По Англіканській церкві можна сміливо вивчати готичну архітектуру, незважаючи на те, що храм збудований у середині ХІХ століття і є шедевром неоготики. Фелско постарався використати всю широту готичних форм. Це справжній шедевр англійської архітектури!

У плані будинок має прямокутник. З одного боку церкви розташований маленький виступ-ризаліт з великим вікном – тут вівтар, інший ризаліт з другого боку акцентує вхід до церкви. Вівтарна частина перекрита зоряним склепінням, а ось фігурні перекриття парафіяльного приміщення, на жаль, не збереглися. Тепер церковна зала покрита оштукатуреними дерев'яними склепіннями. Після перебудови будівлі на початку ХХ століття вівтарний боковий вівтар був розділений на дві частини асиметрично розташованою колоною з масивною капітеллю, прикрашеною рослинними мотивами.

На розкішний внутрішній інтер'єр церкви пожертвували парафіяни – представники сімей Армітстед, Хілл та Ренні. Вікна прикрашали вітражі зі сценами з Біблії, всередині було багато предметів із дуба. У церкві налічувалося приблизно 200 місць для парафіян. Вівтарна картина із зображенням Христа написана художником Беллентіні. Разом із спорудженою неподалік будівлею англійського клубу Англіканська церква довгі роки була центром життя англомовної громади Риги. Свою роботу храм не припиняв і після Першої світової війни. Тут так само проходили богослужіння, працював англійський клуб, громада стежила і за тим, що відбувається в Англії. Так, наприклад, 1937 року в церкві відбулося урочисте богослужіння з нагоди коронації Георга VI. На богослужінні були присутні члени латвійського уряду на чолі з Карлісом Ульманісом.

1941 року церква постраждала від артобстрілу. Англійці покинули Ригу і церква залишилася без господаря, тому її під керівництвом архітектора Целтнієка поновили, перейменували на церкву Спасителя і передали приходу Св. Петра, який залишився без храму. Замість загиблих вітражів було вставлено просте скло, а ось вікно над вівтарною частиною прикрасив вітраж за ескізом Елерта Трейлоніса. Ось як він сам описує цю, на жаль, нині зниклу роботу: «Це вікно має нагадувати парафіянам їхній зруйнований храм. Зображення його високої вежі розміщено у верхній частині вітража. У центрі композиції знаходиться хрест на тлі багато прикрашеного драпірування».

Після закінчення Другої світової війни храм був закритий і довгий час був порожнім. На початку 70-х років у церкві розмістили студентський клуб Ризького політехнічного університету. В цей час відремонтували дах, відновили вітражі за проектом Анди Аргале, щоправда, на нових вітражах були лише абстрактні геометричні фігури. У кількох місцях збереглися й фрагменти старих вітражів: квіткові орнаменти, зображення оленя та символ Христа – літери альфа та омега. У церкві прекрасна акустика, і її часто використовували як студію звукозапису. А ось старе оздоблення храму, на жаль, загинуло. До наших днів зберігся лише різьблений дубовий вівтар та орган церкви. Встановлений у 1913 році інструмент фірми Wordsworth&Co у 1967 році за розпорядженням архітектора Юріса Петерсонса частково перевезли до Кемерської лютеранської церкви, де він і донині. На жаль, зараз він не працює. На сьогоднішній день це єдиний у Латвії англійський орган. У 1973 році вівтар Англіканської церкви відвезли до Торнякалнсської церкви Лютера, після того, як тамтешній вівтар став жертвою пожежі.

Після 1992 року церкву повернули Англіканській громаді. З 1998 року тут відбуваються богослужіння, іноді англійською мовою, відкрито недільну школу, відбуваються концерти духовної музики. Головну роль в концертах грає чудовий орган, подарований Арденом Хаугом. Цей інструмент приїхав до Риги зі США, де був створений ще 1892 року фірмою Johnson & Co.

Джерело