м. Рига. Друга будівля Національного банку Латвії.

У вересні 1885 року на загальних зборах Відземського дворянського кредитного товариства (Livlandishe Adelige Guter-Credit – Sociedad) було ухвалено рішення про зведення будівлі на вулиці Миколи (нині вулиця Крішьяна Валдемара).

Автор проекту будівлі - архітектор Йоханнес Кох (Koch; 1850-1915), професор Ризького політехнічного інституту, який також був деканом архітектурного факультету з 1887 по 1905 рік. Розроблений ним проект триповерхової будівлі банку було затверджено 15 квітня 1887 року. У серпні 1890 року будівельні роботи було завершено. У будівлі була центральна система опалення та вентиляції, в 1909 р. будинок було підключено до міської каналізації.

У вересні вересня 1921 року будинок Відземського дворянського кредитного союзу перейшов у управління Державного земельного банку. У 1945 році в будівлі розміщувався 2-й Ризький економічний технікум, а з 1945 по 1992 рік – Ризький обліково-кредитний технікум (у 1949-1954 роках – Ризький фінансово-кредитний технікум), з 1992 року – Латвійський банківський коледж(з 1992 року – Банківський університет), який короткий час був структурним підрозділом Банку Латвії. У будівлі також містився Статистичний відділ Банку Латвії.

Будівля банку є пам'яткою архітектури місцевого значення та знаходиться в історичному центрі Риги (об'єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО). Архітектор Й. Кох був шанувальником доби Відродження. Фасад будівлі банку виконаний у стилі італійського неоренесансу. Головний фасад будівлі на рівні другого поверху прикрашають чотири щити, на яких зображені герби, що доводять належність будівлі відземської знаті. Три ризаліти акцентували прохід, вхід та кутовий фасад будівлі.

Розкішний, презентабельний інтер'єр будівлі. Для внутрішнього оздоблення характерні пластичний малюнок та декоративний розпис, що імітує інтарсію. Інтер'єри в основному оформлені у стилі ренесансу.

Склепіння, арки, пілястри, колони та рами геометричної конфігурації утворюють щільне внутрішнє оздоблення будівлі, де одним із головних акцентів є почуття ритму. Композиції симетричні, часто доповнюються декором, що символізує сутність банку (роги достатку, орел, грифи, дельфіни та лаврові вінки). Підлога вестибюля будівлі прикрашена підлоговою мозаїчною плиткою Villeroy & Boch, малюнок якої утворює геометрично круглу композицію з квіткових та хвилеподібних мотивів.

У 1937 році на 2-му поверсі центральної сходової клітки було встановлено стінову панель за проектом художника Карліса Суніняса (1907-1979). Декоративні панно розташовані по обидва боки сходів у під'їзді банку та утворюють єдиний цикл із шести картин. Робота виконана у техніці темпера на полотні, наклеєному на гіпс. 1990 року ці картини були відреставровані. Будинок є пам'яткою архітектури.

Джерело