м. Варшава. Кам’яниця Гізінська.

Перша кам’яниця в цій частині барської сторони Варшавської староміської ринкової площі була зведена в 1448-1455 роках для дітей Габерека завдяки Петру Кальпетеру. Петро Кальпетер залишався власником будинку в 1455-1472 роках. На початку шістнадцятого століття будинок був перебудований тодішніми власниками Станчиками. У 1542 році кам’яницю викупила сім'я Гіза і вони залишалися її власниками на ціле століття.

Готичний двовісний будинок згорів в 1607 році, після чого був перебудований в 1610 році Яном Гізою в стилі ренесансу. У сімнадцятому-вісімнадцятому століттях будівля належала відомим родинам Мартенсів і Гіклерів. Наприкінці вісімнадцятого століття прибутковий будинок перейшов до рук останнього президента Старого міста Юзефа Міхала Лукашевича, сім'я якого жила тут у 1784-1826 роках. На той момент будинок мав чотири поверхи і мав ліхтар на даху. У 1873 році кам’яницю викупили Кулевські, власники сусіднього будинку, і вони з'єднали обидва будинки, додавши їм один поверх і надавши їм єдиний фасад.

Прибутковий будинок зазнав двох реконструкцій у першій половині ХХ століття – у 1918 та 1928 роках, набуваючи нового вигляду фасаду, який був оздоблений поліхромом роботи Людомира Слендзинського. Після воєнних руйнувань його відбудували у 1952-1953 роках за проектом Теодора Бурше та Станіслава Камінського. Перший поверх був пристосований під потреби вітальні «Дезі».

Джерело