м. Варшава. Кам’яниця Лишкевича.

Ця вузька двовісна кам’яниця була зведена на початку п'ятнадцятого століття. В кінці шістнадцятого століття нею володів Мельхіор Вальбах, варшавський радник, який також володів ринковим будинком No 1. На початку сімнадцятого століття вона належала аптекарю Ієроніму Одолінському, а слідом за ним Міхалу Купцевичу, у якого Бальтазар Штрубич купив будинок. Будинок Струбічовського призначався під час сеймів як корчма для воєводи Ленчиці і для двору Його Величності, тобто чашників, подстоличів, підвалів та інших придворних слуг, що прибували на сейми з усієї країни.

У середині вісімнадцятого століття будинок придбала родина Колінських, яка перебудувала його: над четвертим поверхом прибудували «ліхтар». Наприкінці вісімнадцятого століття він перейшов у власність Гжегожа Лишкевича, купця і банкіра, президента Старої Варшави в 1772-1780 роках. Під час Варшавського повстання будинок був знесений. Зберігся лише портал з першої половини сімнадцятого століття. Будинок був перебудований в 1953 році за проектом Теодора Бурше. Прикрасу сграффіто виготовили Галина і Леон Міхальські.

Джерело