м. Варшава. Кам’яниця Казубівська.

Першим відомим будинком, що стояв на території, позначеним сьогодні номером 30, був прибутковий будинок м'ясника Мацея Мамота. Згадки про нього походять з 1427 року. У п'ятнадцятому столітті прибутковий будинок викупила відома тоді сім'я Казуб, від якої будинок і отримав свою назву. З 1540 року будівля належала родині Баричеків. На той час це була двоповерхова кам’яниця з тривісним фасадом, увінчана дахом з ліхтарем, що приховує горище. У 1680 році кам’яниця була перебудована тодішнім власником Петром Корицьким. Готична будівля отримала нове, триярусне внутрішнє планування. У 1703 році будівля належала грецькому винному купцеві Кшиштофу Кішу, який оселився у Варшаві. У період вісімнадцятого і дев'ятнадцятого століть власники будівлі багато разів змінювалися. Деякий час його використовували єзуїти, аж до розпуску ордена в кінці вісімнадцятого століття. Пізніше будинком володіли Шрьодери, Шимановські і Вільчани. У першій половині ХХ століття прибутковим будинком володіли Тадеуш Боровський, Ян Вєруш-Ковальський та Владислав Пачульський.

У 1928 році було проведено капітальний ремонт будинку, під час якого він отримав новий вигляд фасаду з живописним оздобленням Вацлава Гуровського. У 1944 році кам’яниця, як і більшість будівель Старого міста, була серйозно пошкоджена. Збереглися стіни і склепіння на рівні підвалу, внутрішні стіни і частково склепіння першого поверху і двосхилі стіни. Зруйновані останки були знесені після 1945 року, а в 1950-1953 роках будинок був реконструйований, відновивши його довоєнний вигляд і внісши незначні зміни всередині. Авторами реконструкції були Станіслав Жарин та Єжи Майдецький.

Сьогодні це чотириповерховий прибутковий будинок з фасадом, прикрашеним сграфіті Вітольда Міллера 1953 року, в якому присутні деталі шістнадцятого століття - вікно з гратами і двері в підвал, оббиті кованим листовим металом, а також портал сімнадцятого століття з барельєфом, що зображає короноване серце.

Джерело