м. Варшава. Костел пресвятої Богородиці.

Церква була збудована у 1609-1626 роках за проектом невідомого архітектора, який своєю майстерністю довів надзвичайний професіоналізм. Ймовірно, автором цього майстер-проекту був Ян Франкевич – будівничий і творець костелу св. Казимира у Вільнюсі. Ініціатором будівництва храму був отець Пьотр Скарга. На зібрані з милостині гроші проповідник у 1597 р. придбав будинок для ордену єзуїтів. Кам'яниця, в якій спочатку жили єзуїти, називалася «Клашторек». У наступні роки монахи купили ще сусідні кам’яниці та підготували фундамент для будівництва церкви. Також вони отримали від короля Сигізмунда ділянку для будівництва.

Орден єзуїтів прибув у 1607 році до Варшави, тодішньої резиденції короля Сигізмунда III Вази. Єзуїти хотіли заснувати свою резиденцію біля замку. Місце, де мала бути встановлена резиденція ордену, було вибрано не випадково, оскільки запланована резиденція єзуїтів, що прилягала до собору і розташована поблизу замку, підкреслювала б їхнє значення в тогочасному суспільстві. Фундаторами цього храму були між іншими Король Сигізмунд III Ваза, камергер Анджей Боболя, брати Гостомські.

У 1656 році храм був зруйнований і розграбований вторгненням шведської армії. У 1720 році розпочалося будівництво двоповерхової будівлі позаду костелу, ініційоване єпископом Плоцьким Людвіком Бартоломеєм Залуським. Завдяки цій будівлі виникла вулиця Єзуїтська. Школу, яка мала неофіційну назву від імені єпископа Залуського - Gymnasium Zaluscianum, перенесли до новозбудованого приміщення. Також до будинку перенесли аптеку та багату книгозбірню.

У 1773 році, після розпуску ордену, храм став шкільною церквою, підпорядкованою Комісії народної освіти. Короткий час церква також належала німецькому братству Святого Бруно. Короткий час тут знаходився також осередок отців Паулінів. У 1818 р. церква переживала кризу, її розглядали як соборний склад, а в 1828 р. тут зберігали вовну. Лише в 1834 році завдяки піаристам храм повернувся до свого початкового призначення. Вигнані загарбником із попереднього місця проживання, монахи перенесли все своє майно, включно з пам’ятниками, до костелу на вулиці Свєнтоянській. Ці монахи привезли в нове житло скульптуру ведмедя, якою донині можна милуватися біля входу в храм. У 1864 році, коли орден піарів було ліквідовано, церква стала виконувати допоміжні функції по відношенню до сусіднього собору. Лише в 1918 році костел повернувся єзуїтам, але вже в 1944 році храм був майже повністю зруйнований внаслідок підпалу та вибуху. Костел Пресвятої Богородиці залишався під опікою ордену єзуїтів.

Це споруда, яка поєднує в собі елементи італійської архітектури з елементами архітектури Північної Європи. У конструкції костелу також можна побачити елементи, характерні для Польщі, наприклад, люблінське склепіння. Архітектор також виявив уміння використати вузький простір для будівництва храму. Ця церква є маньєристично-бароковою, однонавовою спорудою. Споруда увінчана орнаментальним фронтоном, а також маківкою над апсидою. 

Джерело 1

У 2009 році, з нагоди 400-ліття санктуарію Пресвятої Богородиці, було закладено нові вхідні двері до костелу, які називають ангельськими. Бронзова брама роботи Ігоря Міторая, на якій зображена сцена, інтерпретована як «Благовіщення Господнє». Вони викликають стільки захоплення, скільки суперечок. У верхній частині дверей поміщена Марія, а на крилах, що відкриваються, — два ангели. Їм притаманні риси скульптур Міторая: краса і крихкість тіла, ідеальні пропорції класичних скульптур і водночас підкреслення їх людської, часто недосконалої природи. Двері відкриваються всередину. Коли вони відкриті, ангели схиляються перед вівтарем і чудотворним образом Пресвятої Богородиці. 

Джерело 2