м. Варшава. Палац Красінських.

Палац був зведений у стилі бароко в 1677-1695 роках для воєводи Плоцького Яна Доброгоста Красінського, а його автором був архітектор Тильман з Гамерана. Будівництво почалося навесні 1677 року і до 1682 року основний корпус був готовий в сирому стані. У березні 1699 року під час карнавалу король Август II Сильний взяв участь в балу в палаці, а потім була проведена церемонія з нагоди підписання миру в Карловіце. Оздоблення інтер'єрів було перервано Третьою Північною війною і пограбуванням палацу шведами в 1702 році. Після смерті Доброгоста палац перейшов у власність його онука, старости Опіногори, Блажея Красінського, у 1717 році. У 1763 році одноосібним власником став єпископ Кам'янецький Адам Красінський.

5 грудня 1765 року палац був придбаний Республікою Польща для резиденції коронної казначейської комісії, а потім була проведена реконструкція і, нарешті, внутрішнє оздоблення було завершено за проектом Якуба Фонтани. З тих пір його називали палацом Речі Посполитої. У 1766 р. для публіки було відкрито Красінський сад. У грудні 1782 року палац згорів. Після пожежі, яка поглинула значну частину інтер'єру, палац був перебудований до грудня 1783 року за проектом Домініка Мерліні. В епоху Королівства Польського тут в 1827-1828 роках проводилися засідання сеймського двору. У 1835 році палац був відреставрований після руйнувань від бойових дій під час Листопадового повстання. У період, що передував Січневому повстанню в 1861 році, в палаці жив глава цивільного уряду Олександр Великопольський.

У 1917-1939 роках він був резиденцією Верховного суду. У вересні 1939 року палац був пошкоджений. 27 серпня 1944 року під час Варшавського повстання палац був розбомблений німецькими літаками, в результаті чого загинули 27 повстанців батальйону «Парасоль». В результаті боїв в руїнах в наступні дні палац практично повністю згорів. Після війни руйнування будівлі оцінювалося в 85%. Реконструкція розпочалася у 1948 році за проектом Мечислава Кузьми та Збігнєва Степінського і була завершена у 1961 році. У 1958 році будівлю перейняла Національна бібліотека.

В даний час будівля належить Національній бібліотеці. Вона містить близько 5% з 40 000 рукописів Залуської бібліотеки та Польського музею в Рапперсвілі, колекцію Вілянувської бібліотеки, а також інші стародруки та графічні колекції, зібрані пізніше. Заслуговують на увагу безцінні ілюстровані польські та іноземні середньовічні рукописи.

Джерело

Тильний фасад палацу: