м. Вільнюс. Будівля типографії Віленського університету.

Зведена у ХVІ ст., реконструйована у 1690 р., з прибудовою корпусу з боку двору, відреставрована і реконструйована у 1970-1974 рр. (архітектор Aldona Švabauskienė), відреставрована у 2006-2008 роках – архітектор Gintautas Pamerneckis.

У двоповерховому будинку з класицистичним фасадом зараз містяться приміщення бібліотеки Вільнюського університету, а з першої половини XVII століття діяла єзуїтська академічна друкарня. Його заснував Микола Христофор Радзивіл Сиротка, який перейшов у католицизм після смерті свого батька, затятого кальвініста Миколи Радзивіла Чорного. Прагнучи компенсувати збитки, завдані католицькій церкві діяльністю батька, він перевіз друкарню з Бреста до Вільно і був її найбільшим меценатом. Друкарня Єзуїтської академії була однією з найбільших у Речі Посполитій.

Між 1633 і 1752 роками вона випускала від 10 до 25 видань на рік. Найцінніша наукова література в Литві в 18-му столітті друкувалася в академічній друкарні. Близько половини видань виходило латинською мовою (1354 назви до 1773 року); Книги друкувалися також польською (1080), литовською (85), латиською, давньогрецькою, італійською, німецькою та французькою мовами. У цій друкарні були надруковані перші книги литовською мовою на території Великого князівства Литовського – «Катехізис» Мікалоюса Даукші (1595 р.; переклад катехізису Якова Ледесми), кілька видань тримовного словника Костянтинаса Сірвидаса «Dictionarium trium linguarum» (1620, 1634, 1648, 1677, 1713), молитовника Коссаковського «Розанціус» (1681). У 1737 році була опублікована латинська граматика литовської мови «Universitas lingvarum litvaniae» (найдавніша граматика литовської мови, що збереглася на території Великого князівства Литовського). В академічній друкарні друкувалися перші литовські газети – "Kuryer Litewski" та інші.

Після скасування ордену єзуїтів друкарня перейшла під юрисдикцію Головної Віленської школи, потім Вільнюського університету. У 1805 році університет продав її на певних умовах видавцеві і книготорговцю Юзефу Завадському за 3000 рублів. Завадський отримав офіційне звання друкаря університету. Його друкарня друкувала періодичні видання "Dziennik Wileński", "Pamiętnik Towarzystwa Liekarskiego Wileńskiego". У 1822 році Завадський видав першу збірку пізніше відомого польського поета Адама Міцкевича «Ballady i romanse» («Балади і романси»), яка стала маніфестом польського романтизму і початком нової доби в польській літературі.

У 1828 році Завадський був позбавлений колишніх привілеїв університетського друкаря і книготорговця і змушений був покинути приміщення університету. Після ремонту в 1829 році в цій будівлі оселився видавець Микола Глаксберг, друкарня якого раніше розташовувалася в будівлі університетської клініки. Друкарня Глаксберга друкувала підручники, художню літературу, журнал Я. І. Крашевського «Атенеум» та альманах Адама Кіркора «Teka Wileńska». В середині XIX століття друкарня Глаксберга була закрита. До Першої світової війни будівля перебувала у віданні Учительського інституту, після Другої світової війни належала університету.

Джерело