м. Барселона. Виставковий центр Мартореля.

Після своєї смерті Франческо Марторелль-і-Пенья (1822–1878) заповів свою колекцію природничих наук та археології міській раді Барселони разом зі своєю бібліотекою та фінансовими ресурсами для будівництва музею. Будівля, перша побудована в місті як публічний музей, була замовлена архітектору Антоніо Ровірі-і-Тріасу. 

Його було відкрито 25 вересня 1882 року під назвою Музей археології та природничих наук Мартореля. З 1891 року він був присвячений виключно природничим наукам. Того ж року було придбано колекцію палеонтології Барона, яка включала 12 000 експонатів з усієї Європи. До кінця 19 століття кілька колекцій було додано шляхом пожертвувань, такі як колекції з Всесвітньої виставки 1888 року, колекція солі Кардони та колекції Антига та Саура.

На початку 20-го століття розпочалося збирання та виставлення великих брил гірських порід просто неба. З 1924 року він став виключно геологічним музеєм, і з роками колекція збільшувалася за рахунок придбання та передачі нових експонатів. Зараз він є частиною Барселонського музею природничих наук.

Будівля складається з трьох прямокутних корпусів, центральний з яких коротший за бічні. Її площа становить близько 1100 м², і вона внесена до списку культурних надбань місцевого значення. 

Центральний корпус, що відповідає вестибюлю, офісам та бібліотеці, утворений портиком з чотирма доричними колонами з каменю Монжуїк, що підтримують антаблемент з трикутним фронтоном, що спирається на картуші. Тимпан прикрашений рельєфом, де в центрі зображено герб Барселони, оточений рослинними елементами.

Бічні частини являють собою два дуже видовжені нефи з двосхилим дахом. Стіни прикрашені пілястрами, розташованими в регулярному ритмі; замість капітелей вони мають рельєфну пальмету та підтримують гладкий фриз. Між пілястрами відкриваються прямокутні вікна з перемичкою, що підтримується колонами з капітеллю, прикрашеною геометричним рельєфом. Фриз прикрашений лише невеликими пілястрами, які є продовженням нижніх, прикрашених рельєфом. Вгорі є карниз, на який спирається гладка стіна з продовженням пілястр, увінчаних пальметами. Всередині знаходяться відкриті простори з периметральним піднятим проходом. 

Джерело