Блоґи

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Будівля Музейного кварталу у Відні (MuseumsQuartier Wien, MQ) займає 60 тис. кв.м. і є великим музейним комплексом. На його території знаходяться кілька музеїв: сучасного мистецтва, Музей Леопольда, Кунстхалле, дитячий Zоом Kindermuseum, установи мистецтва і культури. Крім музейної діяльності площі комплексу надаються для літературних фестивалів, концертів, виставок картин. Музейний квартал представляє велику колекцію творів австрійського художника-експресіоніста Е. Шиле. Просторе подвір'я Музейного комплексу облаштованей як місце відпочинку для городян і гостей Відня.

Джерело 

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Mozarthaus

На вулиці Домгассе №5 знаходиться єдина з дюжини віденських квартир Моцарта, яка збереглася до сьогоднішнього дня. У нинішньому «Будинку Моцарта» композитор проживав з 1784 по 1787 роки. Його резиденція на другому поверсі досить-таки розкішна: з чотирма кімнатами, двома кабінетами і кухнею, адже протягом усього свого життя він відчував схильність до показної розкоші, елегантне вбрання і взуття з пряжками були просто необхідністю! Вольфганг Амадей провів тут, мабуть, свої найщасливіші роки. У всякому разі, в жодній іншій квартирі він не жив так довго, як тут.

У цей час Моцарт відомий, насамперед, як прославлений композитор, має блискуче коло друзів і отримує численні запрошення виступати з концертами в кращих будинках місцевого дворянства. І тут, на вулиці Домгассе, він створює деякі зі своїх кращих композицій, у тому числі, мабуть, найцікавішу оперу, «Весілля Фігаро».

З дня 250-річного ювілею Моцарта, 27 січня 2006 року, музей Будинок Моцарта займає в цілому шість поверхів - зі збереженою в оригінальному вигляді квартирою Моцарта на другому поверсі. На площі 1000 м ² відвідувач поринає у світ Моцарта: з його незвичайною геніальністю і креативністю, його сім'єю, друзями і суперниками у Відні епохи пізнього бароко. 

Джерело 

Оцінка: +5 / 1 учасник / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Domkirche St. Stephan

Собор святого Стефана, символ Відня й найбільш значна готична споруда Австрії, містить у собі незліченні скарби, частину з яких можна оглянути тільки в рамках екскурсії. До числа таких пам'яток відносяться надгробок з червоного мармуру імператора Фрідріха III, виконаний в 1467-1513 роках Ніколасом Герхертом ван Лейденом, споруджена Антоном Пільграмом близько 1500 року кафедра і його ж роботи підставка для органу в північному нефі (1513), обидві роботи мають автопортрети майстра. Настільки ж примітний готичний вівтар з Вінер Нойштадта (1447), надгробок принца Євгенія Савойського (1754) і, звичайно ж, вкриті багатим різьбленням пілони всередині і зовні собору.

Від найстарішої споруди, церкви святого Стефана (ХІІ сторіччя), не збереглося нічого. Західний фасад з воротами і "вежами язичників" залишилися від другого, пізньороманського храму (1230-1263 роки). Споруджені в 1304-1340 роках Альбертинські хори стали першою частиною готичного собору. Герцог Рудольф IV Габсбург, прозваний Засновником, в 1359 році заклав основну, пізньоготичну споруду: новий, розширений поздовжній неф і вежі. Південна вежа висотою 136,7 метра, звана віденцями "Штефль" що стала символом міста, була закінчена до 1433 року. У 1511 році роботи по зведенню Північної вежі були припинені. Недобудована готична вежа висотою 68,3 метра в 1556-1578 роках отримала купол в стилі Ренесанс. В результаті виникла кричуща асиметрія веж, що надає Собору святого Стефана його унікальний вигляд. У ХVІІ і ХVІІІ століттях собор був прикрашений бароковими вівтарями. Центральна вівтарна ікона представляє каменування святого Стефана, першого християнського мученика і покровителя храму.

У незавершеній північній вежі висить Пуммерін, найбільший дзвін Австрії. Поруч з підйомником на Північну вежу розташований спуск в катакомби, котрі служили раніше місцем поховання. Тут можна побачити єпископський склеп, саркофаги герцога Рудольфа Засновника та інших Габсбургів, а також урни з нутрощами членів дому Габсбургів, померлих між 1564 і 1878 роками (не плутайте з Імператорським склепом). У Південній вежі вузькі гвинтові сходи ведуть в кімнату, розташовану на висоті 72 метри (раніше пожежний спостережний пункт, тепер оглядовий майданчик).

Джерело

Оцінка: +5 / 1 учасник / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Neues Rathaus

14 червня 1873 року в присутності імператора у фундамент Віденської ратуші був закладений перший камінь і через 10 років, в 1883 році, будівництво було повністю завершено. Перед мером Цаєтаном Фелдером був вибір з 64 проектів архітекторів з Австрії, Бельгії, Німеччини, Франції та Італії. У 1868 році виграв тендер проект Фрідріха Шмідта.

Цаєтан Фелдер на момент відкриття ратуші був уже на пенсії, і мер Едуард Уль «забув» запросити колишнього мера для участі в церемонії. Це образило Фелдера так, що він ніяк не хотів увійти в будівлю. Але сказав, що він проїжджатиме повз ратушу кожен день в екіпажі, щоб милуватися роботою.

Спочатку нову ратушу збиралися звести навпроти міського парку, проте врешті-решт під неї було виділено частину площі Гласіс в Йозефштадті, що використовувалася для проведення парадів.

Для нової ратуші, як і для багатьох будівель, побудованих в цей час на прокладеній замість міської стіни вулиці Рінгштрассе, був обраний еклектичний стиль. Фасад будівлі являє собою чудовий екземпляр світської споруди у неоготичному стилі. Зовнішній вигляд виконаний у традиціях фламандських готичних ратуш, натякаючи на середньовічні міські свободи. Ратуша має три вежі: центральну, висотою 105 метрів і дві менші (61 метр). Сім дворів ратуші надають будівлі вигляд барочного палацу. Із цих семи внутрішніх дворів найбільший - аркадний двір, в якому проводяться концерти Віденського річного музичного фестивалю.

У будівлі знаходиться 1575 приміщень, у тому числі службові приміщення бургомістра міста і муніципалітету, а також парадний зал, прикрашений скульптурами відомих городян, в який можна потрапити парадними сходами. Зал і прилеглі приміщення використовуються для проведення різних заходів, яких налічується близько 800 на рік: всілякі виставки, концерти, і, звичайно ж, бали. Особливо пишним серед останніх є бал Конкордія, котрий влаштовується тут щоліта.

У двоповерховому залі засідань Общинної ради та (одночасно) Ландтагу сильне враження справляє люстра, що датується 1873 роком (вага - 3,2 тонни, 254 лампи), позолочена дерев'яна стеля і 25-метровий фриз з фресками, що зображають найбільш важливі події в історії Відня.

Ратуша багато прикрашена скульптурами, на інших будівлях на Рингштрассе такої великої кількості скульптур немає. Біля вершини центральної вежі знаходиться оглядовий майданчик, на який можна потрапити за допомогою 256 сходинок. З вежі відкривається прекрасна панорама міста. А на верхівці вежі встановлена залізна скульптура хранителя ратуші – «Ратхаусмана» (Rathausmann) висотою 3,5 м в парадних обладунках прапороносця армії імператора Максиміліана I.

У 1896 році на площі за будівлею Віденської ратуші було встановлено пам'ятник архітектору ратуші Фрідріху Шмідту роботи Едмунда Хофманна фон Аспернбурга і Юліуса Дайнінгера.

Поряд з Віденською ратушею розбитий прекрасний парк в англійському стилі, розпланований садовим експертом Рудольфом Зібеком. Посадка зелених насаджень була розпочата в 1872 році, а в 1873-му відбулася урочиста церемонія відкриття. У парку розміщено безліч скульптур, фонтанів і чудових квіткових клумб. Навіть за чагарниками і серед дерев зустрічаєш пам'ятники політикам, діячам науки і мистецтва. Через парк проходить під'їзна доріжка до ратуші, вздовж якої стоять статуї відомих особистостей, так чи інакше пов'язаних з історією міста.

Джерело

Оцінка: +5 / 1 учасник / 1 рекомендація / (+0) (-0) якість

Ботанічна пам'ятка природи "Пересічанський дуб" знаходиться на північному заході с.Семенівка Дергачівського району Харьківської області. Це дерево-велетень виду Дуб звичайний (лат. Quercus robur)

Це досить велике дерево. Під час вимірів 19.04.2015 його окружність на висоті 1,5 м від землі склала близько 6,4 м.

Деякі дослідники визначають приблизний вік дуба звичайного в залежності від його окружності (з врахуванням інших факторів), помноживши окружність на висоте 1,5 м на коефіцієнт 0,8. 

Джерела: http://rosdrevo.ru/index.php?option=com_adsmanager&page=show_ad&adid=141&catid=1&Itemid=0

http://gazeta.aif.ru/_/online/moskva/635/20_01

У цьому випадку 6,40м х 0,8 = 512 років

У іншому джерелі вік дуба з діаметром стовбуру 2,2 м оцінюють в 450-500 років.

Тут діаметр стовбуру близько 2м, отже можна припустити, що вік дереве цілком може сягати 400 років.

Оцінка: +5 / 1 учасник / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Wiener Staatsoper

Віденська Державна опера є однією з перших оперних адрес світу, де ви насолоджуєтеся різноманітністю на вищому рівні, оскільки програма на знаменитій сцені змінюється щодня. Понад 60 опер та балетних творів за 285 днів у сезоні - така щільність вистав підносить Віденську оперу в міжнародному масштабі на перше місце.

Кращі світові постановники, режисери і художники сцени з величезним задоволенням демонструють свою майстерність досвідченій і критичній віденській публіці. Серед директорів знаменитого будинку на Рінгштрассе, тон задавали такі найбільші діячі музики, як Густав Малер (1897-1907), Ріхард Штраус (1919-1924), Герберт фон Караян (1956-1964) і Клаудіо Абаді (1986-1991).

Густав Малер, будучи директором,почав реформи, які перетворили Віденську придворну оперу в один з кращих європейських театрів. Керівник трупи ретельно готував кожну постановку, висуваючи високі вимоги до оркестру, хору і солістів, домагаючись особливої музично-драматичної виразності. У ті роки поряд з блискучими постановками творів Моцарта, Бетховена, Вебера, Вагнера були вперше виконані "Богема" Дж. Пуччіні, "Фальстаф" Дж. Верді, "Електра" Р. Штрауса, а також опери П. І. Чайковського "Євгеній Онєгін", "Пікова дама" та "Іоланта". Публіка була захоплена талантом солістів П. Лукка, А. Матерна, Г. Вінкельмана, А. Бар-Мільденбурга, Л. Лемана. Малер настільки самовіддано виконував свою місію, що пожертвував навіть своїм талантом композитора - він дозволяв собі писати тільки в літній період, коли театр тимчасово закривався. На жаль, доля вчинила з генієм жорстоко: він був зміщений зі свого поста в результаті інтриг, а на чолі театру став Франц Шальк.

Оркестр опери створений на основі Віденської філармонії. Поряд з державним балетом Віденська Опера має свою власну балетну трупу.

А раз на рік, перед Великим постом, сцена і паркет Державної опери чарівним чином перетворюються на одну ніч у величезний бальний зал - тут проходить віденський Оперний бал. Тоді в присутності президента Австрії більше ста пар дебютантів у довгих вечірніх сукнях і фраках відкривають цей бал балів, нагадуючи про колишню чарівність ери Рінгштрассе.

Придворна опера в Австрії відома з середини XVIII століття, коли для монархів почала виступати трупа італійських акторів і співаків. У той час, однак, постійного місця для оперних постановок ще не було: спектаклі йшли на сценах різних театрів: спочатку, в 1748 році, - у віденському "Бургтеатрі", а з 1763 року - в "Кернтнертортеатрі". Обставлені ці виступи італійців були вельми помпезно. Зібрати оперні та балетні постановки під одним (вельми розкішним) дахом було вирішено в XIX столітті, за часів правління імператора Франца-Йосипа I, котрий славився особливою увагою до етикету і традицій.

Сам будинок опери було побудовано в 1863-1869 роках і він став одним з перших парадних будинків на недавно прокладеній Рінгштрассе. Авторами проекту тодішнього Імператорського і Королівського придворного оперного театру в стилі французького ренесансу, стали архітектори Август Сікард фон Зікардсбург і Едуард Ван дер Нюль. Але вони не дожили до дня відкриття свого дітища в 1869 р. Як преса, так і публіка звинуватила архітекторів у марнотратстві, відсутності смаку і надмірній помпезності. Свою негативну думку висловив навіть кайзер. Різка критика їх творіння довела Ван дер Нюлль до самогубства, незабаром після нього помер від інфаркту і Зікардсбург. Подейкували, що саме з того часу до кінця життя Франц-Йосип уникав публічно висловлювати свою думку з питань мистецтва, незмінно повторюючи одну й ту ж фразу, що стала номінальною: "Це було чудово і дуже мене порадувало ...".

Урочисто відкрита 25 травня 1869 року «Дон Жуаном» Моцарта, Віденська опера стала улюбленим місцем столичної аристократії та інших наближених осіб.

Через роки час розставив все по місцях і будинок Віденської опери було визнано одним з найкрасивіших у світі. П'ять скульптур на фасаді будівлі з відомої опери Моцарта "Чарівна флейта" алегорично зображують муз: Грацію, Комедію, Фантазію, Героїку і Любов.   Для фонтанів по обидві сторони будівлі Гансом Гассером були створені алегоричні фігури: радості, танцю і легковажності з піднесеною алегорією музики, з правого боку: алегоричні фігури печалі, любові й помсти з підннесеною алегорією сирени. Не менш вражаюче і внутрішнє оздоблення будівлі. Найбільш цікавими елементами якого можна вважати чудові сходи, прикрашені сімома скульптурами вільних мистецтв Йозефа Гассеріана, фойє Швінд, прикрашене сценами з різних опер, а також чайну, побудовану імператором Францом-Йосипом I, де він разом зі своєю свитою коротав час під час антрактів.

Бомбардування 1945 року практично зрівняли будівлю із землею, в цілості залишилися лише парадні сходи, чайний салон і фойє Швінд. Відновлено будівлю було лише в 1955 році. Повторне відкриття відбулося 5 листопада 1955 року постановкою «Фіделіо» Бетховена. Тоді ж була відновлена традиція щорічних балів у Віденській опері.

Джерело

Оцінка: +5 / 1 учасник / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Дивлячись на будівлю Парламенту від Рінгштрассе, в очі, насамперед, впадає вражаючий фонтан, котрий знаходиться попереду. Його відмітною особливістю є статуя Афіни Паллади, грецької богині мудрості, стратегії, війни та миру. У правій руці вона тримає Ніку, богиню Перемоги, а в її лівиці знаходиться спис - обидва символи часто асоціюється з Афіною.

Відповідно до початкового плану архітектора Теофіла фон Гансена, монументальний фонтан повинен був відображати символічну статую Австрії. Але політична стриманість з урахуванням державної напруженості, котра мала місце в Дунайській монархії у1878 році, ймовірно, стали причиною зміни плану. І архітектор віддав перевагу статуї Афіни Паллади.

Статую, висотою 5,5 метрів, зводили вже в 1902 році, після смерті Гансена, але її творець, скульптор Карл Кундманн, суворо дотримувався планів Теофіла фон Гансена.

Алегорії "Виконавча влада" і "Законодавча влада" сидять ліворуч і праворуч від статуї. Вони підкреслюють основний принцип демократичних конституцій і верховенства закону - поділ влади між парламентом і виконавчою владою. "Законодавча влада" несе таблицю закону в руках, в той час як "Виконавча влада" володіє мечем правосуддя і терезами.

Проміжна платформа в середині великої чаші фонтану міститьперсоніфікації головних річок австрійської частини імперії - Дунаю, Інну, Ельби і Влтави. Це мало символізувати сферу парламенту, тобто всі царства і землі, представлені в Імперській Раді. Чотири крилаті дельфіни завершили фігуральну композицію фонтану.

Парадний вхід, до якого веде подвійний пандус, прикрашений серією скульптур стародавніх грецьких і римських істориків, по чотири з кожного боку, котрі нагадують політикам про їхню відповідальність за історію. У вигляді скульптур представлені (зліва направо): грецькі історики Фукідід, Полібій, Ксенофонт, Геродот і римляни Юлій Цезар, Тацит, Тит Лівій і Саллюстій. Бічні флігелі теж прикрашені чудовою коринфською колонадою, відкриті для відвідувачів.

У Парламенті засідають Національна і Федеральна ради парламенту Австрії. Раніше у цьому будинку розміщувалась Палата представників Австро-Угорщини.

Будівля з виступаючим центральним корпусом і подвійним коринфським портиком, з двома крилами, завершеними чотирма павільйонами у формі античних храмів, справляє велике враження. Будинок збудовано у 1874-1884 рр. у стилі неогрек. Архітектор Теофіл фон Гансен, котрий багато років прожив в Греції, прекрасно розбирався і любив античну архітектуру. В Афінах ним були побудовані будівлі Академії наук та Національної бібліотеки. Згідно з задумом архітектора при створенні будівлі парламенту використовувалися будівельні матеріали, що надходили з усіх регіонів, котрі входили до складу Австро-Угорської імперії.

Не зважаючи на великі руйнування під час Другої світової війни, він був повністю відновлений у 1955-56 роках.

Будинок парламенту займає площу понад 13 500 м². Він містить понад 100 кімнат, найважливішими з яких є палати Національної Ради, Федеральної Ради, і колишньої імперської Палати представників (нім. Abgeordnetenhaus). В будинку також знаходяться чисельні переговорні кімнати, бібліотеки, лобі.

Джерело

Оцінка: +5 / 1 учасник / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Peterskirche

Найперша церква Святого Петра (від якої нічого не залишилося на сьогоднішній день) була побудована в другій половині ІV століття, на місці, де розташовується нинішня церква. Вона з'явилася шляхом перетворення казарм римського табору поселення Віндобона в однонефні зали базиліки церкви. Ця церква була найстаршою парафіяльною церквою Відня.

Середньовічна будівля була римським відновленням першої церкви і була виконана в готичному стилі. Є версія, що церква була закладена Карлом Великим в 792 році, проте точних доказів цьому немає. Перша згадка цієї церкви відноситься до 1137року. Будівля була прямокутною і складалася з трьох поверхів. Середньовічна церква мала три вівтарі, з апсидою на півдні замість стандартного розташування на сході. Ця незвичайна особливість викликала багато дискусій серед експертів, і є підозра, що під церкву були пристосовані світські будівлі. Церква розташовувалася в оточенні магазинів; в сусідній будівлі розміщувалася Stadtguardia, попередник сучасної поліції.

До кінця ХІІ сторіччя церква стала частиною шотландського абатства. У 1661 році церква згоріла, проте був зроблений тільки тимчасовий ремонт. Рішення про будівництво нової церкви було прийнято в 1676 році з приходом Братства Святої Трійці, членом якого був імператор Леопольд I.

У 1701 році з ініціативи імператора Леопольда I почалося будівництво нової будівлі церкви. Планування і будівництво фундаменту нової церкви Святого Петра було зроблено Габріелем Монтані.

Потім за проектом Лукаса фон Гильдебрандта була побудована центральна будівля за аналогією церкви Св. Петра в Римі. До 1733 року з боків центральної будівлі були зведені дві похилі вежі, Андреа Альтомонте створив портальну прибудову.

Сама будівля церкви незвичайної овальної форми, а купол пофарбований у цікавий смарагдовий колір. Для порівняно невеликої будівлі, всередині храм розкішно прикрашений фресками, скульптурами і позолоченою ліпниною, над якими працювали відомі художники і скульптори того часу. Головний вівтар розписаний Мартіно Альтомонте, там зображено зцілення кульгавого Святими апостолами Петром та Іваном. Є також бічні вівтарі, балкони, над входом один із найчудовіших органів Австрії, імператорський герб над тріумфальною аркою, а вгорі дивовижний купол, прикрашений фресками Й. М. Роттмайра.

Церква Св. Петра присвячена Пресвятій Трійці, тому вона вся всіяна зображеннями і символами головного таїнства католицької віри. Також на вівтарі, на фресках під куполом, на бічних вівтарях можна побачити прекрасні зображення Діви Марії. У церкві знаходиться скляна труна, в якій зберігаються останки Святого Бенедикта. За храмом розташований пам'ятник Карлу Великому роботи Р. Вейрса.

Джерело

Оцінка: +5 / 1 учасник / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

 Karlskirche

У цій церкві переплелося стільки архітектурних стилів та впливів, починаючи від античного та закінчуючи арабським, що здається, ніби у камінні застиг різномовний хор, котрий благає Бога про порятунок від чуми. Адже церква була побудована в 1716-1737 роках за наказом імператора Карла VI, як подяка за позбавлення Австрії від епідемії чуми. Храм освячений на честь Карла Борромео, святого покровителя імператора і захисника від чуми.

Приводом для будівництва цієї церкви була епідемія чуми в Відні, яка спустошувала місто в 1713 році. Тоді Карл VI дав Господові обітницю: після позбавлення від напасті звести грандіозний храм в честь свого небесного покровителя – святого Карла (канонізований кардинал Карло Борромео під час чуми в Мілані допомагав хворим та відспівував померлих).

Був оголошений конкурс на кращий проект, в якому взяли участь багато іменитих архітекторів того часу. Конкурс виграв придворний архітектор Йоганн Бернхард Фішер фон Ерла, якому на той момент було 57 років і за його плечима були вже такі відомі шедеври як палац Шенбрунн, будівля манежу в Гофбурзі у Відні, міський палац принца Євгенія Савойського в Празі і багато інших робіт. Серед сучасників він був відомий перш за все як майстер палацової архітектури. Церква Святого Карла стала його фінальним проектом, в якому митець реалізував багато своїх творчих ідей. За задумом автора новий собор повинен був символізувати силу Габсбургів, велич Відня, а також римські і візантійські корені Священної Римської Імперії.

Будівництво тривало з 1716 по 1737 рік. Після смерті батька роботу завершив син архітектора - Йозеф Фішер фон Ерла. Образ храму вийшов досить еклектичним: крім стилю італійського бароко в ньому були використані елементи давньогрецької, римської, візантійської та ісламської архітектури. Наприклад, дві вежі, що обрамляють головний фасад храму, нагадують типові мінарети, що прикрашають арабські мечеті. Втім, інші джерела стверджують, що ці вежі споруджені за образом знаменитої колони Траяна, розташованої на території римського форуму. Ще одним прикладом злиття різних культур є дві бічні капели, нижні частини яких виконані в стилі бароко, а куполи нагадують дахи китайських пагод. Витягнутий купол церкви навіває спогади про собор Святого Петра в Римі, а сам храм нагадує головну церкву Константинополя – Софійський собор.

Головний вхід в храм прикрашає масивний античний портик з трикутним фронтоном. З двох сторін від нього встановлені статуї архангелів. Фронтон прикрашений алегоричними зображеннями чотирьох людських чеснот: Поміркованість, Віра, Покаяння і Милосердя, в тимпані – барельєф роботи Станетті, присвячений жахіттям епідемії та перемозі над чумою. У центрі скульптурної групи над фронтоном – статуя Карло Борромео, в основі якої висічені слова Карла VI Габсбурга: «Моя обітниця перед богобоязливими хдійснився» (Vota mea reddam conspectus timentium Deum). Образ святого неодноразово відображений в рельєфах, що оточують монументальні колони біля вхідного порталу. Величний храм, висота якого сягає 70 метрів, увінчаний масивним куполом, з якого відкриваються захоплюючі види на Відень та околиці. Піднятися на оглядовий майданчик можна на ліфті до висоти 33 метри, а потім сходами.

Собор не зовсім незвичайного для Відня і трохи східного стилю відразу привертає увагу і особливо гарний в темний час доби, коли на будівлі включається спеціальне підсвічування.

Джерело

Оцінка: +5 / 1 учасник / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Хофбург, загальною площею більше 250000 м² - розбудований безсистемно протягом століть, є однією з найбільших світських будівель в Європі та вражаючим пам'ятником історії Австрії. Вбудований в систему міських середньовічних укріплень, він був оплотом Австрійської імперії і служив для проживання родини Габсбургів до моменту падіння австро-угорської монархії в 1918 році. Сьогодні палац належить Австрійській Республіці, у його приміщеннях знаходяться кілька чільних політичних, в тому числі резиденція президента Австрії (у Крилі Леопольда), і культурних установ.

Крім цього, у великому архітектурному комплексі, з його 18 корпусами, 54 сходами, 19 дворами і 2600 приміщеннями, розмістилися: Хофбург Відень Конгрес-центр, який включає в себе 35 залів і кімнат місткістю від 50 до 4900 осіб загальною площею 17000 м², капела, Іспанська школа верхової їзди, де виступають коні ліпіціанської породи, Австрійська Національна бібліотека, дві постійні експозиції - Імператорські Апартаменти і Срібна Колекція, а також, у Новому Бурзі, молодшій і найбільш монументальній частині Хофбургу, що зводилася з 1881 по 1913 роки, розташовуються Музей етнографії та філії Музею історії мистецтв: Ефеський музей зі скарбами з античної Малої Азії, придворні Мисливська і Збройна палати і колекція старовинних музичних інструментів. 

Спочатку Хофбург був середньовічною фортецею з чотирма кутовими вежами, підйомним мостом і ровом. З того часу збереглася тільки каплиця замку. Поступово влада Габсбургів посилювалася, розширювалися підвладні їм території, і фортецю перебудували в пишну резиденцію. Перша згадка про Хофбург, що дійшла до нас, датується 1279 роком за часів правління Короля Рудольфа І Габсбурга, але роботи з будівництва почалися ще в період Бабенбергів, в першій половині ХІІІ століття. Під час правління короля Оттокара II Богемського замок був побудований. Ця споруда була далека від того, щоб бути Резиденцією королів, з її баштами і ровом, це була частина укріплень міста. Перетворення Хофбургу в палац почалося в середині ХVI століття, коли Фердинанд I переніс свій двір до Відня. Деякі крила будівлі були розширені і додані нові приміщення. В такому вигляді палац дійшов  до наших днів, і екскурсія Хофбургом завжди є мандрівкою в історію діячів мистецтва і архітектури з будівлями багатьох періодів: середньовічної готики, ренесансу, бароко, а також крил в історичному стилі з ХІХ століття і до сучасного періоду.

Від падіння монархії в 1918 році до 1950 року, зали Хофбургу використовувалися для балів і концертів. Для проведення 2-ї Генеральної конференції МАГАТЕ (Міжнародне агентство з атомної енергії) в 1958 році, австрійський федеральний уряд створив конференц-центр. У 1969 році об'єкт став компанією з обмеженою відповідальністю під назвою Wiener Kongresszentrum Хофбург Betriebsgesellschaft. З часу Віденського конгресу в 1814/15 Хофбург був постійним місцем проведення найбільших міжнародних зустрічей, таких як легендарна зустріч між президентами СРСР і США, Микитою Хрущовим і Джоном Кеннеді в 1961, або підписання Договору ОСОI президентом США Джиммі Картером і генсеком СРСР Леонідом Брежнєвим в 1979 році, або - останнім часом - Візит Папи Римського Бенедикта XVI в 2007 році. У цьому сенсі Хофбург можна назвати першою адресою Європи в міжнародних зустрічах.

Джерело