Блоґи

Оцінка: +5 / 1 учасник / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Бурґтеатр (нім. Burgtheater) у Відні є австрійським бундестеатром. Він вважається однією із найвизначніших сцен Європи, є другим найстарішим після Комеді-Франсез а також найбільшим німецькомовним драматичним театром. З 1748 року і до відкриття нової будівлі на Рінґу у жовтні 1888, вистави відбувалися у "старому" Бурґтеатрі на Міхаелерплатц. Нова будівля повністю згоріла внаслідок бомбардування 1945 р. Повторно відкритий 14 жовтня 1955 року.

Бурґтеатр на Рінґу був спроектований у необароковому стилі Ґотфрідом Земпером (план) та Карлом Фрайхером фон Хазенауером (фасад), котрі вже разом планували Кайзерфорум у Відні. Будівельні роботи розпочалися 16-го грудня 1874 р. і розтяглися на 14 років. Протягом цього часу дует архітекторів встиг між собою пересваритися. І вже 1876 р. через проблеми зі здоров'ям Земпер від'їхав назад до Риму і дав Хазенауеру, котрий у суперечці архітекторів виступав, перш за все, за велично оформлену споруду, реалізовувати свої ідеї самостійно.

До того ж, відомий віденський художник Ґустав Клімт разом зі своїм братом Ернстом Клімтом та Франсом Мачем створив у 1886-1888 рр. розписи стель над сходами з обидвох сторін нового театру.

Вже через два дні після прощальної вистави 12-го жовтня 1888 на Міхаелерплатц відкрилася нова будівля п'єсами Ґрільпарцера «Естер» та Шіллера «Табір Валленштайна». Спочатку Бурґтеатр сприйнявся віденцями дуже добре через його величний вигляд та ряд технічних інновацій, таких як, наприклад, електроосвітлення. Проте досить скоро почала звучати критика з приводу поганої акустики. Врешті-решт у 1897 р. була проведена реконструкція глядацького залу з метою мінімізації цієї проблеми. Новий театр — важливе місце зустрічей у суспільному житті і скоро став вважатися однією зі «святинь» віденців.

Джерело 

Оцінка: +5 / 1 учасник / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Kursalon Wien

Курсалон, також Курсалон Хюбнера (нім. Kursalon Hübner) - концертний зал у Відні (район Внутрішнє місто).

У 1857 році імператор Франц Йосиф I наказав знести старі фортифікаційні споруди Відня, а на їх місці розбити кільце бульварів. У 1862 році на прилеглій території площею 65 000 м ² відкрився міський парк, закладений за ескізами австрійського художника-пейзажиста Йозефа Селлені.

З метою благоустрою парку в 1865-1867 роках в ньому було споруджено будинок за проектом архітектора Йоганна Гарбо (нім. Johann Garben) в стилі італійського Відродження, який спочатку використовувався як водолікарня: тут пропонувалися мінеральні води з усіх курортів імперії. Але незабаром після відкриття призначення будівлі змінилося: вже 15 жовтня 1868 року в Курсалоні відбувся перший концерт Йоганна Штрауса. У 1908 році Курсалон був зданий в оренду Гансу Хюбнеру (нім. Hans Hübner), після чого він став іменуватися Курсалон Хюбнера. У 1990 році міська адміністрація продала будівлю сімейству Хюбнер.

Курсалон включає чотири зали для виступів, що розташовуються на двох поверхах, велику терасу площею близько 1000 м² з видом на міський парк, а також ресторан. Щорічно в Курсалоні проводиться більше 500 концертів за участю більше 200 000 слухачів, включаючи велику кількість іноземних туристів. Тут регулярно виступає оркестр «Старий Відень» (нім. Alt Wien), в репертуарі якого твори Штрауса, Ланнера, Моцарта, Бетховена, Шуберта, Цірера, Гайдна, шраммельн (австрійська народна музика XIX століття, що виконується квартетом) і традиційна салонна музика. Крім концертів приміщення Курсалону використовуються для проведення корпоративних заходів, конференцій, балів, весіль або інших приватних урочистостей.

Джерело 

Оцінка: +5 / 1 учасник / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Äußeres Burgtor

Це «врата замку» (Бургтор) або «врата героїв» (Хельдентор). Немає вже стіни, в якій вони були воротами. Побудовані у 1821-1824 роках на місці будівлі, зруйнованої французами у 1809 році. Спочатку Пітер Нобель проектував ворота як пам’ятник битви проти Наполеона при Лейпцигу.   Ворота мають п’ять арок. Середньою аркою мала право користуватись виключно імператорська сім’я. у 1933-1934 роках Рудольф Вондрачек трансформував врата в меморіал австрійським солдатам, які загинули під час Першої Світової війни (звідси назва «врата героїв»).

 Джерело

Оцінка: +5 / 1 учасник / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Церква Святого Михайла (Michaelerkirche) - приходська церква Римсько-католицької церкви у Відні. Розташована напроти королівського палацу, в східній частині площі Михаелерплац. Тринефна базиліка була закладена в 1221 році ченцями ордену Святого Михайла. У XIV столітті церква була розширена, а в XVI столітті перебудована в готичному стилі. З XIII по XVIII століття Михаелеркирхе була однією з трьох приходських церков Відня разом з собором Святого Стефана і Шотландським монастирем. У прихід Михаелеркирхе входила імператорська резиденція. У 1724-1725 роках церква набула барочного виду. У 1792 році західний фасад був оформлений в класицистичному дусі.

Джерело 

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

(Votivkirche)

Будівля в неоготичному стилі на вулиці Рінгштрассе була побудована в подяку за невдалий замах на імператора Франца Йосипа.

Церква Обітниці була освячена 24 квітня 1879 року, в день срібного весілля імператора Франца Йосипа і імператриці Елізабет. Роботи з проектування були розпочаті ще в 1854 році, через кілька місяців після невдалого замаху на імператора. Його брат, ерцгерцог Фердинанд Максиміліан (згодом імператор Мексики), звернувся до народу із закликом «в подяку за порятунок Його Величності» робити пожертвування на будівництво цієї церкви. Зрештою, будівництво було доручено архітектору Генріху фон Ферстелю.

Тринефна базиліка в неоготичному стилі, побудована за французькою кафедральної схемою, відноситься до числа найважливіших будівель в стилі європейського історизму. Через своє розташування на вулиці Рінгштрассе церква обітниці також отримала назву «Собор на Рінгштрассе». В церкві, точніше в колишній придворній каплиці, також розташований музей. Найбільш видатним експонатом є «Антверпенський вівтар», який вважається найбільш значним збереженим твором мистецтва даного жанру. Робота над ним була розпочата в 1460 році в Брюсселі і закінчена через деякий час в Антверпені.

Джерело

Оцінка: +5 / 1 учасник / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Wiener Konzerthaus

Віденський Концертхаус з самого початку відрізнявся різноманіттям програми: в 1913 році Концертхаус був урочисто відкритий святковим концертом в присутності імператора Франца Йосипа I. Віденське концертне суспільство виконало сучасний замовний твір Ріхарда Штрауса, а потім 9-ту симфонію Бетховена. І сьогодні це поєднання сучасної, класичної та міжнародної музики накладає відбиток на музичний репертуар.

У Концертхаус з року в рік проводяться популярні фестивалі з відданими фан-клубами. У січні в рамках фестивалю Resonanzen ансамблі оригінального звучання представляють найкраще зі старовинної музики. Wien Modern, фестиваль композиторів сучасності, проводиться в кінці року і радує любителів музики численними концертами.

Джерело 

Оцінка: +5 / 1 учасник / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

(Musikverein)

Мільйонам любителів музики з усього світу Музікферайн відомий як один з найбагатших традиціями концертних залів, в якому виступають артисти найвищого рангу. Будівля на площі Карлсплац, недалеко від розкішного бульвару Рінгштрассе, побудована в 1870 році Теофілом Хансеном в історичному стилі з колонами, щипцями і рельєфами, що нагадує храм.

Великий зал Музікферайна, також званий «Золотий зал», знаменитий своєю розкішною обробкою. Аполлон і музи привертають увагу на стелі, колони оформлені у вигляді античних жіночих фігур. Настільки ж незрівнянною, як і зовнішній вигляд, є і акустика приміщення - звучання музики в Золотому залі унікальне. З Золотого залу для багатомільйонної публіки з усього світу щороку транслюється Новорічний концерт Віденського філармонічного оркестру. В інші 364 дні в році Музікферайн пропонує концерти найвищого рівня.

Джерело 

Оцінка: +5 / 1 учасник / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

"Macht zur Lande"

Автор фонтану, який символізує панування Австро-Угорської імперії на суші – скульптор Эдмунт Хеллмер. Фонтан встановлений у 1897 році.

Оцінка: +5 / 1 учасник / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

"Macht zur See"

Фонтан, що носить помпезне ім'я "Панування Австрії на морі", знаходиться на Міхаелерплатц. Автор - Рудольф Вейер (1895).

Це витончена, але досить монументальна композиція змушує задуматися про мінливість історії, так як раніше Австрійська імперія була одним з провідних гравців на світовій арені, мала виходи до моря і розпоряджалася долями європейських народів, недарма іменуючись імперією. Відчуття тим посилюється, що існує парний цього фонтан "Панування Австрії на суші". Фонтан являє собою скульптурну композицію, яка виступає з ніші півкола стіни.

Композиція складається з фрагментів скелі, над якими піднімається ніс корабля, а на ньому стоїть оголена жіноча фігура, яка символізує Австрію. Права рука володарки завмерла в керуючому жесті, а ліва притримує штурвал, направляючи судно. На кам'яних уступах розташувалися морські мешканці і чудовиська, готові припинити шлях сильному кораблю, проте вони слухняні волі цієї правительки, у витонченій фігурі якої, згідно міським легендам, заодно оспівується краса віденських жінок.

Джерело 

Оцінка: +5 / 1 учасник / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Looshaus

Лоосхаус - "Будинок без брів" - знаходиться у Відні. Оригінальна назва пов'язана з тим, що в архітектурі будинку не використовувалися зовнішні елементи: карнизи, ліпні прикраси, навіть підвіконня зроблені дуже вузькими. Така споруда явно належить до мистецтва модернізму. Ідею будівлі втілив в життя архітектор Адольф Лоос в 1909-му році. Будівництво тривало два роки, а після його закінчення публіка, що побачила авторський витвір, розділилася на два табори: ті, хто захоплювався, і ті, хто вважав архітектуру будинку бездарною. До другого табору належав і сам австрійський імператор. Він не визнавав нового мистецтва і не бажав навіть проходити повз будинок. Незважаючи на те, що Адольф Лоос дотримувався стратегії функціональності, а не естетики, він все-таки погодився прикрасити вікна будинку ящичками з квітами.

"Будинок без брів" став однією з головних визначних пам'яток і охоронюваним культурним об'єктом з 1947-го року. Близько 50-ти років тому в будівлі з'явився меблевий магазин, а в кінці 80-х - банк. З 2002-го року в будинку проходять виставки сучасних художників, дизайнерів і архітекторів.

Джерело