Блоґи

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

З 14-го століття збереглися підвали і зведення в підвалі. У 16-м столітті будинок був перебудований в стилі ренесанс, було додано графіті і інші архітектурні елементи, характерні цьому царственому елегантному стилю. Назву будинок «Біля золотого глека» придбав приблизно до 1670 року, коли був відокремлений від сусіднього будинку «Біля срібного глека». Наступна реконструкція була проведена на рубежі 18 і 19 століть, ймовірно, провів хутровик Йозеф Галіа. Зміни білі доручені архітекторові Захаріаше Фієгерту, який додав новий фасад будинку у напрямку до вулиці Мелантріхова. Остання серйозна зміна проводилася протягом 1865 року, коли  був перебудований верхній поверх і задній фасад будівлі, направлений на вулицю Шкіряну.

Класичний домовий знак у вигляді красивої скульптури золотого глека, що стоїть на хвилястій стрічці, розміщений над в'їзними воротами в каркасі, оточеному прямокутником і датується періодом Фієгертової реконструкції. На рівні другого поверху можна побачити меморіальну дошку, про те, що тут народився професор (з 1909 року – президент) Карлового університету і крупний чеський філолог Йозеф Краль (1853-1917).

джерело 

Оцінка: +4 / 1 учасник / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

На розі нинішньої  Вацлавської площі і вулиці 28-го ржійна (28-го жовтня) сім'я старопразьких дворян відкрила в міщанському будинку, спорудженому в XIV столітті, магазин з оригінальним чеським склом. Чотириповерховий будинок «Біля золотого вулика», в якому після складної реконструкції був відкритий комфортабельний готель, є найстарішим будинком на Вацлавській площі. Він був споруджений в другій половині XIV століття. Сама будівля вже з XV століття прикрашена фресками чеських художників і пропонує незабутні види башт і дахів історичного центру міста. Друга будівля, що входить до складу готельного комплексу, збудована в 1458 році. В кінці 40-х років XIХ століття була проведена його перебудова, пов'язана з об'єднанням з сусідньою будівлею в єдине ціле.

Джерело

Оцінка: +9 / 2 учасники / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Марци Йоханнес Маркус (Марци з Кронланда, Marc Kronlandu) (13 червня 1595, Ланшкроун, Чехія — 30 грудня 1667, Прага) — чеський учений-фізик. Марци вивчав філософію і теологію в Оломоуцському університеті і медицину в Празькому університеті. З 1630 року він був професором, а з 1662 року ректором Празького університету. За свої наукові заслуги Марци отримав дворянський титул і посаду імператорського лейбмедика.

Марци провів аналіз зіткнення твердих куль і вперше сформулював відмінність між пружними і непружними зіткненнями; досліджував дифракцію і дисперсію світла, дав пояснення веселки і забарвленості тонких плівок, встановив зв'язок між заломленням і колірністю променю, фактично застосував принцип, відкритий пізніше Х. Гюйгенсом і названий його ім'ям. Роботи Марци довгий час були маловідомі.

Джерело 

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Божена Немцова (чеськ. Božena Němcová; іноді Нємцова;&

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Спочатку тут знаходився палац Ворачицких з Пабеніце, потім Ностіцовський палац, побудований в 1757 р. Від його зберігся портал у стилі бароко і створені в першій пів. XVIII ст. в майстерні М. Б. Брауна зображення орлиць і вази, які в даний час прикрашають бічний фасад теперішньої будівлі, побудованої в стилі чеського Ренесансу арх. О. Полівкою в 1894-1896 рр.

Головний фасад декорований алегоричною мозаїкою по картонах М. Алеша і алегоричними рельєфами роботи Ц. Клоучека і С. Сухарди. Настінний розпис у вестибюлі банку створив М. Швабінські (1896, св. Вацлав і символи праці). Хол прикрашають фігури факелоносців (Б. Шнірх), скульптурні алегорії країв Чехії (Ф. Хергессел, А. Прохазка, С. Сухарда і Б. Шнірх) і фонтан (Л. Шалоун). На сходах живопис художників К. В. Машека і К. Клусачека.

Джерело

Оцінка: +10 / 2 учасники / 1 рекомендація / (+0) (-0) якість

Вежа в стилі пізньої готики - «Прашна брана» (Prašná brána), що в перекладі означає Порохова брама, була зведена в 1475 році і служила частиною оборонних споруд столиці і одночасно монументальними воротами в Старе Місто. Звідси вступала в Прагу коронаційна процесія чеських королів. Вежа прикрашена численними скульптурами і ліпниною, автором більшості яких є її творець - славний архітектор Матей Рейсек. У ХІХ столітті вежа була перебудована в неоготичному стилі. Загальна висота вежі - 65 метрів, оглядовий майданчик розташовується на висоті 44 метри; на вежу можна піднятися, подолавши 186 крутих кам'яних сходинок. Нинішню назву башта отримала в ХVIII сторіччі, коли служила складом пороху.

Джерело 

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

На площі Республіки знаходиться багато знаменитих будівель і історичних об'єктів. Один з них - монументальне спорудження строгого темно-сірого кольору, що займає великий простір. Воно належить Чеському національному банку (Česká národní banka). Будівля була побудована в 1935-41 роках для комерційного банку і лише в 1950 році була передана державному банку.

Про спроможність замовника (Živnostenská banka або Підприємницький банк) говорить той факт, що для споруди нової будівлі була без жалю зруйнована всього 30 років тому побудована попередня будівля Підприємницького банку за проектом Освальда Полівки.

Архітектор Франтішек Ройт, автор нового проекту, навчався у Йозефа Зітека в Празі і Отто Вагнера у Відні. Не дивлячись на це, він не перейняв архітектурні стилі своїх вчителів, а працював в празькому монументально-академічному стилі, тобто в стилі празького неокласицизму.

Інтер'єри Національного банку настільки ж величні і академічні, як і його зовнішній вигляд. При його будівництві були використані новітні технології, такі як очищення повітря масляними фільтрами і джерельною водою, охолоджування і підігрівання повітря, пневматична пошта.

Джерело 

Оцінка: +10 / 2 учасники / 1 рекомендація / (+0) (-0) якість

Obecní dům

Цей будинок став центром суспільного життя Праги і місцем важливих історичних подій у Чехії ХХ століття. У січні 1918 року тут була прийнята Декларація Трьох королів, що закликає до створення незалежної Чехословаччини. У квітні в Залі Сметани проголошена Національна клятва, а в червні в Залі Грегра Чехословацьким національним комітетом був сформований зародок майбутнього парламенту і уряду. З балкона Зали мера міста 28.10.1918 року була проголошена Чехословацька Республіка.

Муніципальний дім стоїть на місці королівської резиденції, званої Королівський двір, яка була побудована за часів правління Вацлава IV, близько 1383 року. Однак після 1490 року Ягеллони перенесли свою резиденцію в Буду, а в 1515 році вони заклали Королівський двір. У 1631 році його викупив кардинал Ернст Альбрехт Гаррах для того, щоб тут створити архієпископську духовну семінарію. Духовна семінарія після скасування ордену єзуїтів була переведена в Клементинум, а Королівський двір дістався військовому відомству, яке розмістило в ньому казарми, котрі тут знаходилися до 1869 року, потім у приміщеннях було кадетське військове училище. Старий Королівський палац був зруйнований в 1902 - 1903 роках.

Намір празького муніципалітету побудувати репрезентативну будівлю, а також бажання одного з найважливіших чеських об'єднань «Міщанські бесіди» розширити свої приміщення за міські гроші, стало причиною народження нової будівлі, яка повинна була представляти столицю королівства і допомагати розвитку чеського громадського життя на противагу Німецькому дому, що знаходився поряд. Будівля була побудована між 1905 - 1911 роками. У листопаді 1911 року тут пройшла виставка трьох провідних чеських об'єднань мистецтва - Об'єднання образотворчих мистецтв, Товариства художників Манес та Асоціації художників.

У 20 – 30 роках ХХ століття настав час найбільшої слави Празького Репрезентаційного дому, так тоді його  називали. Тут проходили бали, урочистості, професійні конференції, виставки провідних художників, асоціацій і клубів.

Зовнішній вигляд Муніципального будинку є відгуком історичного релікту XIX століття, сумішшю неоренесансу і необароко, однак, як правило, він розглядається як приклад празького сецесіону. В цілому будівля є свідченням відмінної якості мистецтва та ремесла і в той же час модерності. Дім був заснований на безпрецедентній технологічній базі того часу. Тут розміщувалося 28 електричних і гідравлічних ліфтів, система кондиціонування повітря з дистанційним керуванням, пневматична пошта, центральний пилосос, сучасна телефонна станція, автомат з виготовлення льоду, холодильник, одна з найсучасніших кухонь. У будинку розміщувався один з найбільших у всій монархії електропневматичних органів. Тут вперше був покладений лінолеум – тогочасний крик прогресу, використовувалася латунь та інші матеріали. В інтер'єрах представлені всі відомі ремесла декоративно-прикладного мистецтва, предмети інтер'єру свідчать про почуття краси та раціональність: вітражі, годинники, дерев'яне і керамічне облицювання, натуральний і штучний мармур, комплекти меблів, дзеркала, драпірування, захисні покриття опалення та вентиляції, і, насамперед, комплекти світильників з кольорових металів і скла.

Монументальний головний вхід прикрашає скляна кольорова мозаїка Карла Шпіллара «Апофеоз Праги». На виступі над нею розташований напис, досі актуальна цитата Сватоплука Чеха: «Щасти тобі, Праго! Опирайся злу часу, як встояла ти перед усіма грозами» і герб міста Праги.

По боках розташовані скульптурні групи «Приниження народу» і «Воскресіння народу», виконані Ладіславом Шалоуном. Колони завершуються бронзовими фігурами двох атлантів - «факелоносців», котрі несуть «Чарівний ліхтар». Між вікнами другого поверху розташовані прикрашені ліпниною стовпи з рельєфними медальйонами, де зображені фігури в національних костюмах, які символізують різні області Чехії. На розі правого крила встановлені півпостаті - алегорія Писемності, Будівництва, Живопису і Скульптури. Великий щит з вулиці У Прашна Брани прикрашають фігури «Сіяч» і «Жниця», бічний фасад на другому поверсі - «Русалка» і «Волинщик», а над головним карнизом знаходяться «Музика» і «Драма».

За входом розташований вестибюль зі склепінчастим куполом, прикрашений фігурами «Фауни» і «Флори». Зліва від вестибюля знаходиться вхід в кафе, стіни якого облицьовані червоним деревом. По праву сторону від вестибюля розташований Французький ресторан, під вестибюлем розташований Американський бар, обкладений чорною керамічною плиткою. В напівпідвальному приміщенні під Французьким рестораном знаходиться Пльзенський народний ресторан з циліндричним склепінням, прикрашений дванадцятьма керамічними знаками чеських і моравських міст і керамічними рельєфами. На бельетажі розташоване так зване чоловіче крило - більярдна кімната і зал для гри в карти (жінки спочатку могли підходити тільки до карткових столиків) і центральний гардероб.

Зал Сметани займає всю центральну частину другого поверху будівлі. По обидва боки сцени залу знаходяться скульптурні групи роботи Ладислава Шалоуна «Вишеград» і «Слов'янські танці», на парапетах балконів знаходяться медальйони з портретами чеських композиторів, написані Антоніном Штрунцем, Антоніном Марою і Карлом Новаком. Ніші балкона з мотивами Музики, Танцю, Поезії і Драми розписані Карлом Шпілларом. Оригінальними є дзеркала, що прикрашають зал та вітражі. Орган, прикрашений медальйоном Бедржиха Сметани, має 4 мануала і 89 регістрів. На початку, після завершення його будівництва, в залі Сметани головним чином виступала Чеська філармонія, а з 1942 року тут знаходиться головний концертний майданчик Празького симфонічного оркестру.

На другому та третьому поверхах знаходиться багато гарних приміщень, котрі використовуються за найрізноманітнішим призначенням, але в основному як виставкові зали.

Джерело 

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

На фасаді магазину "Чумацький віз" (вул. Шевченка , 22-А) у 2006 р. на честь Ю.К. Апазіді відкрито пам’ятну дошку.

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

На будові Шевченківського люцею (вул. Ковшаря, 15) встановлено пам'ятну дошку Ковшарю Д.С.