Блоґи

Оцінка: +3 / 1 учасник / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

На Аллеї Героїв "Небесної Сотні" (кол. вул. Інституська), на тротуарі поряд з готелем "Україна" встановлено пам'ятник Шимку М.М. Тут він загинув.

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Павел Йозеф Шафарик (словац. Pavel Jozef Šafárik, чеськ. Pavel Josef Šafařík, нар. 13 травня, 1795, Кобелярово — †26 червня 1861, Прага) — словацький та чеський поет, історик, мовознавець, етнограф. Засновник наукової славістики.

Докладніше про П.Й.Шафарика 

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

На самому початку Майзелової вулиці в Празі, там, де раніше знаходилися ворота в єврейське гетто, стояв будинок, в якому народився Франц Кафка, – людина, чиї літературні твори хвилюють вже декілька поколінь. Рідний будинок письменника вже не існує. Проте меморіальна дошка з бюстом роботи К. Гладіка (встановлена в 1966 році)  нагадує нам про його існування, а напис на дошці свідчить: «3 липня 1883 р. тут народився Франц Кафка».

Джерело 

Оцінка: +10 / 2 учасники / 1 рекомендація / (+0) (-0) якість

До 500–річчя Яна Гуса йому в 1915 році, на найпочеснішому для всіх чехів місці, на Староместськой площі  був встановлений пам'ятник. Його створив відомий скульптор і художник Ладіслав Шалоун (Ladislav Šaloun). Пам'ятник виглядає вельми оригінально. Це не звичайний постамент, на якому стоїть фігура. Він як би зростає з самої площі. Зверніть увагу, що це не просто пам'ятник, а швидше ціла композиція. Тут і гусити, тут і молода жінка-мати, якою  художник хотів показати відродження ідей Гуса і всього народу. А на самому пам'ятнику напис, який розкриває філософію життя Яна Гуса: «Любіть людей».

У 2007-2008 роках пам'ятник був закритий на реставрацію. Реставратори дуже опасалися за хід ведення робіт. Адже це не литий з бронзи монумент. Пам'ятник збірний. Його залізні внутрішні кріплення могли  постраждати від часу. Але все обійшлося. І пам'ятник знову відкритий. До нього йдуть віддати данину пошани люди різних конфесій, як протестанти, так і католики. А їх в Чехії приблизно однаково.

Цікава деталь. Зверніть увагу на те, що хоч художник і не робив на це розрахунок, але так вийшло: погляд Яна Гуса йде на горищне вікно, а воно зроблене так, що в нім рама у вигляді хреста, причому католицького. І виходить, що він гордо дивиться на католицький хрест. Звичайно, це просто збіг. Проте уважні туристи помічають цю вельми символічну деталь.

Джерело

Оцінка: +10 / 2 учасники / 1 рекомендація / (+0) (-0) якість

Staroměstské radnice

Будівництво ратуші стало кульмінацією столітніх зусиль зі здобуття «незалежності». Багаті городяни Старого міста, котрі намагалися відстояти свої права і статус, були рушійною силою цього міроприємства. Врешті король Богемії дозволяє городянам Старого міста Праги створити незалежну муніципальну управу та побудувати ратушу. Нині ця будівля є однією з визначних пам’яток Праги, подивитися на яку приходять тисячі туристів.

Слід зазначити, що ратуша в середньовіччі мала неабияке значення для містян. Відсутність ратуші значила відсутність самоврядування та належність міста феодалові, котрий мав у місті всю повноту влади аж до засудження на смерть. Наявність ратуші обмежувала права феодалів та була певною гарантією багатим городянам. Так, ратуша давала свободу. Навіть бідним містянам вона давала певні права та можливості. Тому жителі Старого міста і вели столітню «війну» за право мати власну управу та ратушу. Вони ставали господарями міста і влада короля значно обмежувалася. В тому числі і фінассові потоки, котрі тепер текли не напряму до короля, а через панів, що керували міською управою. 

Отже, у 1338 році старомістяни отримали дозвіл на будівництво. Місце для ратуші вибрали на Ринковому майдані. Основою для будівлі ратуші став готичний кутовий будинок на площі. Будинок був побудований в ХІІІ столітті, тому нині він вважається однією з найбільш дорогоцінних частин конструкції. До будинку добудували невелику вежу – от і є ратуша. У 1364 році вежу перебудували на ту, яку ми бачимо нині, а саму будівлю дещо розширили, добудувавши з західного боку нові приміщення. Також у ратуші додали в’язницю та каплицю.

У 1410 році на вежі встановили астрономічний годинник. Причому годинниковий механізм показував кілька варіантів часу, а в 1490 році у годинник додали фігуру Смерті. У 1458 році в Староміській ратуші відбулися навіть вибори короля, ним став Їржі з Подебрад.

У ХVІІІ столітті чотири міста Праги об'єднали в одне і, з 1784 року, Староміська ратуша стала резиденцією об'єднаної офіційної адміністрації міста.

Наступні будівельні роботи в ратуші відбувалися між 1805 та 1807 роками. В цей час у верхній частині башти встановили абсолютно новий годинник. Після цього галерею на вежі почали використовувати в якості оглядового майданчика на історичний центр Праги. У 1835 році до ратуші були приєднані ще кілька будинків. Зі східного боку знесли кілька будівель, а на їх місці побудували розкішне неоготичне крило, однак, ця частина ратуші повністю згоріла наприкінці Другої світової війни, разом з великою кількістю книг та історичних документів. Крило досьогодні не відбудоване.

Всередині будівлі Ратушна палата сходить до 2-ї половини ХV століття. Варто звернути увагу на повністю оригінальну касетну стелю ХVІ століття, багато прикрашену ідеальний різьбленням по дереву. Над порталами знаходяться дванадцять міських гербів і герби сорока шести гільдій. На 2-му поверсі ратуші знаходяться зали Їржі та Брожека. Перша з них називалася на честь короля Їржі з Подебрад, який в цій залі був обраний королем Чехії в 1458 році. На стінах можна побачити картини ХV століття. Брожекова зала в даний час служить актовою залою, та отримала свій нинішній вигляд в 1910 році. В готичній каплиці можна переглянути фігури апостолів ратушних курантів. Також можна спуститися у підвал ратуші та піднятися на оглядовий майданчик ратушної вежі.

Одним з найзагадковіших місць в Празі, яке щодня приваблює тисячі туристів є Астрономічний годинник на Староміській ратуші, або як його називають чехи, Орлой. На думку деяких дослідників, астрономічний годинник ділиться на чотири уявних поверхи. Стародавні алхіміки і астрологи вважали, що Всесвіт складається з чотирьох елементів: землі, води, повітря і вогню. Ці елементи представлені в астрономічному годиннику. Земля - вхідні двері для годинникаря, вода - календар, повітря – астролябія, і вогонь - апостоли і півень.

Зовнішній циферблат годинника показує старобогемський час, коли новий день починався із заходом сонця. В цьому годиннику використовуються італійські назви годин, котрі позначені золотими готичними цифрами на зовнішньому кільці - 24 годинним циферблатом. Цей час показує золота рука.

Другий циферблат з римськими цифрами вказує Центрально-Європейський або Старий німецький Час. Цей час цілком зрозумілий для нас. Цей час також показує золота рука. Арабські цифри на цьому ж диску вказують Вавилонський або Арабський Час, котрий був розрахований тільки від сходу до заходу сонця.

Третій циферблат на годиннику - зодіакальне кільце, на якому зображені шлях Сонця і Місяця по небу. Насправді, це і є головний циферблат годинника, котрий призначався для демонстрації руху небесних тіл, а години були додані просто для розваги, оскільки в XV столітті потреби в точному часі практично не було, а визначати церковні свята потреба була велика.

Коли годинник відбиває годину (з 9.00 до 23.00), починає рухатися процесія з дванадцяти апостолів та інших фігур. Апостоли, яких впізнають за їхніми атрибутами, з'являються у віконцях годинника.

Крім фігурок апостолів на годиннику розміщені ще кілька символічних фігур. Нагорі знаходиться півень, котрий є символом життя. Нижче від півня міститься кам’яний янгол. Зліва від циферблатів знаходяться фігурки марнославної людини, котра милується собою в дзеркалі та є символом людської суєти і фігурка скупця, котрий символізує пороки і жадібність. Праворуч від циферблатів – фігурка скелету, котрий обертає пісочний годинник, є символом виміру життя та неминучості долі і фігурка турка, котрий символізує зіпсовану екстравагантність. Ще нижче, з боків календарного диску, знаходяться фігурки (зліва на право) Філософа, Архангела Михаїла, Астронома та Хронікера.

Сьогодні Староміська ратуша є центром одружень - сюди приїжджають зіграти весілля наречені зі всього світу.

Джерело

За час свого існування Ратуша постійно розширювалася за рахунок приросту будинків зліва від башти. Готичні і ренесансні особняки сьогодні утворюють єдиний ансамбль. 

У 16 столітті до Ратуші приєднався наступний рожевий будинок, на якому до цих пір висить напис : "Прага - глава королівства". 18 кам'яних кольорових гербів членів міської ради розміщено під кам'яним карнизом і оточують герб Старого міста, яке повторюється над золотим написом. Зараз в цій будівлі знаходиться зал одружень, що діє з 1871 року.

Два наступних будинки "В Золотого півмісяця" і "У Півня" додалися до Ратуші вже пізніше в кінці 17 і в 18 столітті.

джерело 

Оцінка: +10 / 2 учасники / 1 рекомендація / (+0) (-0) якість

Оцінка: +9 / 2 учасники / 1 рекомендація / (+0) (-0) якість

На вул. Володимирівська, 54 - на будівлі НАН Украины, встановлено пам'ятну дошку Левицькому О.І.

Левицький Орест Іванович (псевдонім Маяченець; 13 [25] грудня 1848, село Маячка, Кобеляцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія - 9 травня 1922, с. Драбів, Золотоніський повіт, Полтавська губернія, УСРР) — український історик, етнограф, письменник. Член Історичного товариства імені Нестора-Літописця, Київського товариства старожитностей і мистецтв, академік УАН (з 1918 pоку). В 1919—1921 та у 1922 роках — Президент Української (Всеукраїнської) академії наук (УАН, ВУАН).
Народився в родині священика в селі Маячка Полтавської губернії (нині — у Новосанжарському районі Полтавської області). Батько походив з козацько-старшинського роду Носів-Левицьких. В 1857—1859 роках навчався в початковій приватній школі, у 1859—1869 роках — у Полтавському духовному училищі й семінарії.
З 1870 року навчався на юридичному, згодом перевівся на історико-філологічний факультет Київського імператорського університету Св. Володимира, учень Володимира Антоновича. Закінчив університет 1874 року, дипломна праця  — «Очерк внутренней истории Малороссии во второй половине XVII века».
З 1874 по 1921 рік займав посаду відповідального секретаря Тимчасової комісії з розбору давніх актів у Києві, був її першим історіографом. Водночас працював (до 1906, за іншими джерелами — 1909 року) викладачем російської мови і письменства в 4-й Київській гімназії та викладачем географії в музичному училищі (1876—1877 роки), а також помічником завідувача Центрального архіву в Києві (1879—1887). Співробітник журналу «Кіевская старина».
Працював діловодом управління Київського, Подільського та Волинського генерал-губернатора та від 1913 року був першим секретарем Київського товариства охорони пам'ятників старовини та мистецтва.
Після революційних подій 1917 року очолював громадські і державні комісії з питань української правничої термінології. Від 1918 року був членом Комітету для охорони пам'яток історії та мистецтва.
У листопаді 1918 року включений до складу перших фундаторів (академіків) Українській академії наук.
У лютому 1919 року брав участь у роботі зборів міської колегії Київського виконкому, що підготувала перейменування вулиць Києва.
Від грудня 1919 року — в. о. Голови-Президента УАН—ВУАН. Від 1921 року — голова правничого товариства при ВУАН. У березні 1922 року став Президентом ВУАН.
Загалом написав більше 200 наукових праць з правознавства й історії України XVI—XVIII століть. Автор багатьох історичних оповідань, повісті «Ганна Монтовт» на матеріалах актових книг і судових документів Волині та Гетьманщини XVI—XVIII століть, розвідки «Сім'я та побут українців у XVI ст.».
Власний архів, колекцію історичних документів та бібліотеку вчений 1921 року передав до ВУАН. Нині вони зберігаються в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (особовий архів вченого загалом містить 162 одиниці зберігання).
Помер у селі Драбів, нині в Драбівському районі Черкаської області; похований у с. Митлашівка поблизу Драбова.
Джерело.

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

На цвинтарі села Волохів Яр похований захисник України Мисла М.І.

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

На цвинтарі селища Чкаловскье 20 листопада 2014 р. встановлено пам'ятний хрест жертвам Голодомору в Україні 1932-1933 р.

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

Праворуч в Північному корпусі ХНУ є вхід в цікавий світ науки - тут розташований ЛандауЦентр.

Навчальний центр «ЛандауЦентр» Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна було створено в січні 2014 року за ініціативи університетської громадськості та Асоціації випускників, викладачів і друзів університету. Мета його – стимулювати відродження втраченого інтересу до науки (насамперед у молоді) і заснувати унікальний у межах України перший приуніверситетський центр інтелектуального дозвілля для харків’ян і гостей міста. Джерело.