с.Сурсько-Литовське. Схованка

с.Сурсько-Литовське. Схованка.
Схованка прімагнічен до металевого швелеру під «третьої».

_______________________________________________________________________________________________

Історія села Сурсько-Литовське (Дніпропетровський р-н).

Сурсько-Литовське - село, Сурсько-Литовське сільська рада, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область, Україна.
Код КОАТУУ - 1221487501. Населення за переписом 2001 року складало 4264 людини.
Є адміністративним центром Сурсько-Литовського сільської ради, в який не входять інші населені пункти.
Село Сурсько-Литовське знаходиться на березі річки Мокра Сура, вище за течією примикає село Сурсько-Клевцево, нижче за течією на відстані в 1,5 км розташоване село Новоолександрівка. Через село проходять автомобільна дорога Т-0421 і залізниця, станція Сурське.

Виникнення поселення на місці сучасного села припадає на кінець 18 століття, коли після перемоги російських військ у російсько-турецькій війні 1787-1791 років почалося інтенсивне заселення земель Південної України.
30 травня 1793, згідно з царським указом, селяни казенної суконної мануфактури з міста Дубровно Могилевської губернії переводилися в Катеринослав. У липні 1794 року для роботи на фабриках прибуло 285 сімей, всього 1792 людини. Їх розмістили по навколишніх казенним поселенням. Навесні 1795 вони переїхали в побудовані для них по берегах Мокрої Сури будинку. Через неврожай, нестачі продуктів та питної води, що спричиняло хвороби, поселенці виснажувалися, їх кількість за 4 роки після переселення зменшилося на 599 осіб.
У перші роки після заснування поселення не мало офіційної назви. Але вже в 1798 році в одному з документів воно згадується як казенне село Дубровинської, а в іншому - як слобода Сурське. На початку 19 століття за селом закріпилася назва фабричної слободи Сурсько-Литовської.
На початку 19 століття тут побудували прядильню і ткацького клинка з чотирма верстатами, які були філією Катеринославської фабрики. Однак ці майстерні проіснували недовго.
Завдяки Свему близькому розташуванню біля великого промислового центру, яким у другій половині 19 століття став Катеринослав, зростає кількість населення Сурсько-Литовського. Так, в 1858 році населення складало 1417 жителів, в 1884 - 2442 жителя, у 1897 - 3656 жителів. Село стало центром Сурської волості Катеринославського повіту.
На початку 20 століття в селі було відкрито церковно-приходська школа і двокласне училище.
^{джерело тексту}
На території Сурсько-Литовського знаходиться центральна садиба радгоспу «Першотравневий», створеного в 1969 році на базі колгоспу ім. Ф. Е. Дзержинського. За господарством закріплено 6338 га сільськогосподарських угідь, в т. ч. 5154 га орних земель. Основний напрям економіки радгоспу - виробництво зерна і молока.
У селі розміщено відділення районного об'єднання «Сільгосптехніка».
У Сурсько-Литовському - середня школа, в якій 38 вчителів навчають 568 учнів, клуб із залом на 450 місць, дві бібліотеки з фондом 21,7 тис. книг, лікарня на 50 ліжок, фельдшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок, аптека, дитячий комбінат на 100 місць. До послуг населення - відділення зв'язку, радіовузол, автоматична телефонна станція, ощадна каса, комбінат побутового обслуговування, сім магазинів, їдальня.
Чотири первинні партійні організації об'єднують 98 комуністів, три комсомольські - 206 членів ВЛКСМ. Перша партійний осередок в селі створена в березні 1922, комсомольська - в 1921 році. За самовіддану працю 160 жителів села нагороджені орденами і медалями Союзу РСР, з них колишній комбайнер, нині пенсіонер А. Д. Дибрін, трактористи А. Ф. Павлов і В. Ф. Скляренко, ланковий І. П. Федоров - орденом Леніна; тракторист радгоспу В. Є. Іванов - орденом Жовтневої Революції. Колишні колгоспники П. А. Бойченко та А. Д. Парфенов удостоєні звання Героя Соціалістичної Праці.
Спілкування з робітниками Катеринослава надавало революціонізуюче вплив на селян Сурсько-Литовського. Особливо це позначилося в період першої буржуазно-демократичної революції в Росії. В наприкінці грудня 1905 року жителі Сурсько-Литовського виступили на підтримку селян села Солоного, де в той час відбувалися заворушення. Збройні селяни Сурсько-Литовського не пропустили направляється в Солоне стражника, а також сповістили селян Солоного про просування в їх село карального загону. Після придушення селянського повстання були заарештовані члени Сурсько-Литовського волосного відділення Всеросійського Селянського союзу. Радянська влада в селі встановлена ​​в січні 1918 року. У боротьбі проти німецько-фашистських загарбників у роки Великої Вітчизняної війни брали участь 715 жителів села, з них 169 - отмечепи урядовими нагородами, 248 - віддали своє життя за Батьківщину. Воїнам - визволителям Сурсько-Литовського від гітлерівців у селі в 1958 році споруджено пам'ятник.
11 вересня 1967 тут відкрито пам'ятник Ф. Е. Дзержинському. Уродженцем Сурсько-Литовського є Ф. П. Решетніков - радянський живописець і графік, народний художник СРСР, дійсний член Академії мистецтв СРСР.
У 1967 році чисельність населення Сурсько-Литовського становила 4330 жителів. В селі була дільнична лікарня на 35 місць, ФАП, пологовий будинок, середня і початкова школи, дитячий комбінат. Установи сфери побуту: 9 магазинів, їдальня, швейна і Телемайстерня.
У 1989 році за переписом тут проживало приблизно 4700 жителів.
^{джерело тексту}