Церква Різдва Пресвятої Богородиці в селі Тулинці

Церква Різдва Пресвятої Богородиці в селі Тулинці

Перші згадки про село Тулинці та про церкву в ньому сягають1622 року. Саме того року в реєстрі було зазначено, що село Тулинці належить до Київського староства. І вже тоді в селі існувала церква.

У період Руїни (1670-1680 роки) село і церква були знищені. Однак, як свідчать церковні архіви, вже у 1740 році в Тулинцях було збудовано нову церкву на місці старої. В архівах колишнього Мошенського деканату за 1789 рік записано: «...Когда выставлена первая церковь, никто не помнит; между тем, старые люди, от которых слыхали нынешние, утверждали, что здесь и перед руинами была какая-то церковь, и по руинах была...»

Збудована, згідно документів, в 1740 році церква не була великою. В 1779 році її розібрали і заклали нову; 7 лютого 1784 року храм освятили. Історичні матеріали стосовно цього храму, що зберігаються і в Центральному державному історичному архіві у Києві засвідчують: «Храм Різдва Богородиці однопрестольний, дерев'яний... Дзвіниця також збудована з дерева в одному зв'язку з будинком церкви». Храм було збудовано завдяки прихожанам. У 1894 році мирянами споруджено нову дзвіницю, покриту бляхою.

Останнім дореволюційним священиком храму був син відомого київського протоієрея Андрія Колосова Антоній Колосов.

Після революції 1917 року храм ще деякий час діяв. Закрили його в 1931 році. Все реквізували, забрали, знищили. Споруда спочатку слугувала колгоспною коморою, а більше пустувала і руйнувалася без догляду. В період німецької окупації за дозволом окупаційної влади церковні відправи відновилися. Близько 10 років церква діяла і після війни. А потім «з турботою про безпеку віруючих» церкву закрили як стару і аварійну.

18 червня 1987 року виконком Миронівської районної ради прийняв рішення №118 «Про стан охорони, збереження і використання пам'яток історії та культури, освоєння культових споруд, знятих з реєстрації релігійних об'єднань», в якому записано: «Виконкомам Тулинської, Македінської, Шандрівської сільських рад разом з правлінням колгоспів провести до 1 вересня 1987 року реконструкцію культових споруд з подальшим використанням під складські приміщення».

Храм знаходиться серед села, на високому залісненому пагорбі. Спочатку новозбудована дерев'яна на кам'яному фундаменті споруда ніби складалася з трьох частин: великого, середнього, восьмигранного зрубу і таких само, але менших розміром, зі східної і західної сторін вівтаря і бабинця. Увінчували споруду три верхи з одним залогом, завершували декоративні ліхтарі з главками і хрестами. Уже в XIX столітті із західної сторони до бабинця було прибудовано дзвіницю із шатровим восьмигранним завершенням. Знадвору церква вертикально обшальована. Зсередини залишено чистий зруб, гарно складений із дубових пластин висотою до півметра при товщині стін близько 15 сантиметрів. Храм зсередини пофарбований, з багатьма іконами, писаними на стінах. Настінні розписи й досі збереглися на стінах верхнього восьмерика та на стелі в нефі.

За думкою фахівців, зокрема доктора наук Михайла Селівачова, автора наукових досліджень про дерев'яне церковне зодчество Правобережної України, зокрема Київщини, Тулинська церква є одним з найкращих зразків деревяного зодчества Правобережної України.

Источник текста