ДДАУ, вул. Ворошилова, 25 (Єкатеринославське жіноче єпархіалье училище); Музей історії ДДАУ, м. Дніпропетровськ

ДДАУ, вул. Ворошилова, 25 (Єкатеринославське жіноче єпархіальне училище). Музей історії Дніпропетровського державного аграрного університету.

Дніпропетровський державний аграрний університет (ДДАУ).

Проект 1935 р. источник фото

Перше училище для дівчинок з родин духовенства було відкрито у 1843 р. в Царському Селі за ініциативоу та під патронатом великої княгині Марії Миколаївни. Статут училища був визнан взірцевим і у подальшому використовувався для всіх аналогічних навчальних закладів, що відкривались на території Російської Імперії. Училища мали чітко виражені соціальні ознаки. Якщо доньок священників в нього приймали безкоштовно - лише за результатами іспитів, то дівчата з інших верств населення  навчались тільки за платню.
4-класне Єкатеринославське єпархіальне жіноче училище було відкрито 1 жовтня 1866 р. в домі Малтиза на Потьомкінській вулиці. В арендованому приміщенні воно було недовго. Вже у 1867 р. училище спромоглося придбати велику садибу з кількома будівлями на тій же вулиці. В 1874 р. училище почало будівництво на своїй ділянці нового двоповерхового навчального корпусу. А вже наступного року за ініціативою архієпископа Платона училище було перетворено в повне шестикласне.
Збудований у 1870-ті рр. навчальний корпус був одним з кращих та найбільших в місті. Училище зростало занадто швидко. Вже у 1885 р. за проектом молодшого інженера єкатеринославського Губернського правління Медарда Вацловича Лопацінського було розпочато будівництво нового двоповерхового корпусу. В прибудові, окрім аудиторій, було облаштовано спеціальне приміщення для домової церкви училища Во Ім'я Введення до храму Пресвятої Богородиці. Хоча після 1885 р. головний навчальний корпус більше не розширювався, але на ділянці поступово зросло декілька житлових будівель, лікарня, служби. Так, у 1893 р. губернський з'їзд духовенства надав на будівничі потреби училища 35000 крб. з пенсійної касы єпархії. Заслуговану слову має і училищний сад з багатими ківтниками, плодовими та декоративними деревами.
З початком Першої Світової війни частина споруд училища була зайнята 5-м шпиталем Земського союзу на 140 койок. Коли саме він був закритий, поки не встановлено. За свідченням Стародубова, в 1920 р. тут вже розташовувалась 107-ма робоча школа (в 1921 р. реорганізована в школу № 7, згодом - № 60) і 102-га робоча школа (в 1921 р. закрита).
До 1925 р. будівлі училища вже були зайняті ддитічим будинком. А у 1927 р. тут вже працювала дніпропетровська Радпартшкола 2-го ступеня. В 1933 р. додатково до неї в будівлях почав працювати ще і обласний комуністичний газетний технікум.
У 1934 р. в Дніпропетровськ з Києва переведений Сільськогосподарський інститут. Для його розміщення влада обрала корпуси колишнього Єпархіального училища. При цьому спочатку було очевидно, що існуючий комплекс споруд вочевидь малий для розміщення інституту. У св'язку з цим було прийнято рішення про реконструкцію будівлі. Проектування надбудови і переобладнання фасадів комплексу була першим завданням, дорученим проектній майстерні № 3 Управління проектування і розвитку Дніпропетровська, створеної в березні 1935 р. під керівництвом Олександра Леонтійовича Красносельського. Проект, виконаний О. Красносельським за участтю Вассермана, закінчено вже до 1936 р. Було запропоновано розширити навчальний корпус уподовж вул. Ворошилова і збільшити кількість поверхів до трьох. В корпусі зберігалась коридорная система планування. Єдина вагома зміна плану була викликана створенням нового об'єму головних сходів. Головний фасад передбачалось вирішити доволі лаконічно - за традиціями конструктивізму - без зайвого перевантаження декором. Головний вхід, розташований в центральній частині будівлі, отримував портік з шести квадратних колон, підтримуючих балкон з великою скульптурою. Деяка простота зовнішніх форм компенсувалась пропозицією повність оздобити головний фасад натуральним каменем.
Роботи з реконструкції дуже затягнулись. В цілому пропозиції Красносельського були реалізовані, але через економію коштів довелося відмовитись від розміщення скульптури і оздоблення каменем. Споруду було обштукатурено з розшивкою, що імітує кам'яну кладку.
У жовтні 1941 р. будівлі інституту було передано у відомство відкритого в місті університета, але проходили тут навчання, достеменне не відомо. А у 1943 р. величезний корпус згорів. Проект відновлення був виконаний архітектором Ветвицьким у 1945 р. Перша черга - відновлення старого навчального корпусу – була виконана до кінця 1940-х рр. Саме в цей час старий корпус набув сучасний класичний вигляд. А ось реалізація другої черги – будівництво зовсім нового корпусу на площі Шевченка, затягнулось до 1970-х рр.
Валентин СТАРОСТИН,
источник текста

Музей історії Дніпропетровського державного аграрного університету створено у 1972 р. до святкування 50-річча відкриття закладу.
В 2005 р. було проведено реконструкцію музею. Він займає 150 м², має 2 зали: наукові розробки ДДАУ і історія утворення і розвитку університету. Музей має сучасний дизайн, вся композиція розташована на 28 планшетах і 18 подіумах, багато натурних зразків та макетів.

источник текста