Пам'ятник Миколі Святоші, м. Київ

17 лютого 2006 р. на честь 900-річчя з дня народження князя Святослава на перехресті вул. Анатолія Петрицького з пр-том Перемоги був відкритий бронзовий монумент святому преподобному Печерському чудодійнику, князю Святославу-Панкратію Давидовичу Чернігівському (Миколі Святоші), від ім'я якого походить назва району Святошин.

Погано видно напис на камені: «Преподобному Миколі Святоші»

Кошти для виготовлення пам'ятника були виділені з місцевого бюджету. Враховуючи, що князь Святослав Рюрикович був державним діячем і дипломатом, меморіал встановили біля будівлі Святошинської райдержадміністрації.

Скульптор Євген Іванивич Дерев'янко. Походить з художньої династії Дерев'янко: батько – скульптор, сестра – художниця, син – скульптор-початківець.

В 1987 р. він закінчив Республіканську художню школу ім. Тараса Шевченкі, в якій сьогодні викладає скульптуру, а в 1995 р. – Академію мистецтв України. Член Національного союзу художників України. Стиль, в якому працює Є.І. Дерев'янко – «Експресіонізм с елементами символіки».

Слово «Святоша» в імені преподобного Миколи є скороченням від «Святослав». Микола Святоша (бл. 1080 - 14 жовтня 1143) - син чернігівського князя Давида Святославича, правнук Ярослава Мудрого. В 1107 р. прийняв монашеський постриг в Києво-Печерській лаврі під іменем Миколи, став першим з руських князів, що приняли монашество. Канонізований в образі преподобних, пам'ять укладається в Православній церкві 28 вересня і 14 жовтня (за юліанським календарем).
До пострига був князем Луцька, з досягненням повноліття одружився, мав дітей (одна з доньок була дружиною князя Всеволода Мстиславича). Брав участь в міжусобиці, що виникла через осліплення князя Василька. Був позбавлений свого володіння русько-половецькими військами. Після цього не став боротися за повернення володінь і 17 лютого 1106 (1107) р., післе смерті дружини Ганни, прийняв монашество.
В монастирі перші три роки працював в келарні: рубав дрова, носив воду, потім став монастирським привратником. За виконання цих послухань отримав за рішенням ігумена окрему келію і зробив біля неї город. Микола банато часу читав книги, які він купував за гроші, що одержував від рукоділля і городництва; після його смерті в монастирі залишилась його бібліотека. По дорученню Миколи було зроблено переклад з грецької мови послання папи римського Леонтія проти єресі Євтихія. За 36 років життя в стінах обітелі преподобний змінив багато послухань, і усюди його пам'ятали як невтомного працівника на Божій ниві. Він переніс монастирську лікарню в інший бік обітелі розширив так, що утворився цілий «лікарняний монастир». Його коштом була збудована Троїцька надбрамна церква Києво-Печерського монастиря і лікарняний Свято-Миколаївський храм. В 1142 р. Микола, на прохання великого князя Всеволода Ольговича, залишив монастир для примирення чернігівських князів з їх братами.
Помер Микола Святоша 14 жовтня 1143 р., його мощі знаходяться в Ближніх печерах Києво-Печерської лаври, зарахований до ліку Святих. Вшановується як чудодійник; житіє, складене володимирським єпископом Симоном (XIII ст.), розповідає про диво зцілення власяницею Миколи Святоші великого князя Ізяслава.
Багато Істориків сучасності вважають, що назва місцевості Святошине походить від імені князя Святослава, який, згідно літописа, володів землями Борщагівки, межуючими з територією сучасного Святошинського району столиці України.
Джерело.