Меморіальна дошка Трохиму Зіньківському в Бердянську

До 150-річчя з дня народження біля входу в школу №9 Бердянська вдячними земляками встановлено меморіальну дошку Трохиму Зіньківському- українському письменнику, фольклористу та  публіцисту.
В 1861 р. у м. Бердянськ Таврійської губернії (нині Запорізької обл.), в робітничій сім'ї Аврама та Уляни Зіньківських народився первісток, якого батьки нарекли Трохимом. Перші уроки грамоти Трохим одержав від батька, блискуче навчався у приходській школі. Потім він вчиться у двокласному міському училищі. В училищі у Зіньківського пробуджується інтерес до рідної мови, української пісні: читає твори Г. Квітки-Основ'яненка, «Чорну раду» П. Куліша, «Кобзар» Шевченка та ін. Після закінчення училища мріє стати учителем і вирішує вступити до Феодосійського учительського інституту. Але  через прогресуючу хворобу очей Т. Зіньківський змушений був покинути інститут і їхати на лікування до Харкова. Відомий офтальмолог Л. Гіршман успішно прооперував Зіньківського. Кілька років Зіньківський мешкає у Харкові. Працює помічником пекаря, згодом робітником у друкарні. В 1879  вік успішно складає іспити при Бердянській гімназії і здобуває право вступу добровольцем на військову службу. В 1880 р. — Зіньківський вступає до юнкерського училища в Одесі, де доля звела його з Л. Смоленським, учителем історії та географії, згодом відомим ученим, громадським діячем, близьким приятелем М. Драгоманова. Смоленський залучає Зіньківського до наукової роботи —для словника, який готувала до друку Санкт-Петербурзька академія наук. В 1882 р. — Зіньківського прийнято на військову службу до піхотного Рильського полку в м. Черкаси. Зіньківський багато працює над собою: читає твори українських, російських та зарубіжних письменників, пильно стежить за літературним життям в Україні, тогочасною періодикою, вивчає іноземні мови.  Зіньківський знайомиться з М. Комаровим, якого називали «адвокатом української літератури». За порадою М. Комарова Зіньківський перекладає твори М. Салтикова-Щедріна, розділи праці В. Антоновича «Історія великого князівства Литовського», статтю О. Пипіна «Епізоди з малорусько-польських літературних відносин» тощо. На цей час припадає й початок його літературної творчості. Знайомиться з М. Лисенком, М. Старицьким, П. Житецьким, В. Горленком, О. Пчілкою, Ф. Лебединцевим, Вирушає до Петербурга на вступні іспити до Академії, які успішно витримує. Перебуваючи у Петербурзі,. Зіньківський налагоджує контакти з вихідцями з України, а також петербуржцями, які цікавилися Україною, її літературою, фольклором. Він допомагає укладати збірник українських пісень з нотами для учителів народних шкіл, закликає збирати матеріали для популярної історії України. В 1890 р.  Т. А. Зіньківський закінчує навчання у Військово-юридичної академії у званні штабс-капітана. В цей час він сильно застудився, переніс запалення легень. Незважаючи на хворобу продовжує літературну працю, записує фольклор, створює одне з найкращих оповідань «Моншер-козаче». В травні 1891 р. — вже тяжко хворий Зіньківський вирушає до Бердянська. Він надіявся, що у ріднім краї, на півдні, йому допоможе морський клімат, родинне оточення. Але в червні 1891 р Трохима Аврамовича Зіньківського не стало. Його поховали з військовими почестями на Бердянському кладовищі.

Джерело