Пам’ятник депортованим українцям у Тернополі

Тоталітарні режими Польщі і СРСР за національною ознакою вигнали українців – лемків, русинів з споконвічних прадідівських земель Лемківщини, Холмщини, Підляшшя, Надсяння.
Ще не закінчилася війна, як біля 500 тисяч українців депортовано в УРСР і розкинуто по всіх областях. Лемки – горяни опинилися в степах Одеської, Кіровоградської, Донецької, Херсонської, Миколаївської областях, де кардинально змінився їх традиційний спосіб життя. Більшість не витримала такої долі і тікали до Західної України.
Не у кращий спосіб проходила депортація десятків тисяч лемків у 1947 році згідно акції “Вісла”.
Під час депортації знищено цілі села, вбито сотні людей, замордовано десятки священиків, спалено і зруйновано більше 250 церков.
Депортація знищила духовну і матеріальну культуру лемків. На очах сьогоднішньої цивілізації зникає один із субетносів українського народу. До сьогоднішнього дня іде полеміка між ученими про русинів – історичну назву українців.
Зараз створються громадські товариства, які сприяють етнічному відродженню Лемківщини, дослідженню, розвитку і популяризації самобутньої культури лемків (русинів), їх традицій і звичаїв, духовності та захист спільних інтересів краян.
Памятник – ініціатива, мрія переселенців із Лемківщини, Надсяння та Холмщини, які були примусово депортовані, на ньому у символічній формі зображені події років масового переселення.

Джерела: 1, 2