Кам'яниця Убальдіні (Вільчківська) в м.Львові

Кам'яниця Убальдіні (Вільчківська) в м.Львові.

Кам'яниця Убальдіні (або Вільчківська) — житловий будинок на Площі Ринок, 3 у Львові, пам'ятка архітектури.

Перша будівля на цьому місці зведена найімовірніше у XV ст. у техніці «пруського муру». Належала численній родині міщан Вільчеків, котрі займали багато посад у міському управлінні. За традицією від імені власника походила і назва кам'яниці — «Вільчківська». Пізніше кам'яниця належала зятеві львівського райці Валентія Вільчека італійцеві Урбано делла Ріпа Убальдіні, а згодом — його синові Джованні. В 1663 році кам'яницю придбав купець Валенти Бзовський. Через зміну власників часом зустрічаються назви «Бзовська» і «Валентинівська».

В 1713 році дім від родини Бзовських переходить до магнатів Жевуських. На старих фундаментах у 1771–1772 роках на замовлення Жевуських був збудований нинішній будинок (архітектор Петро Полейовський). 1823 року дім переходить до Лянцкоронських, у 1834–1840 роках тут проживав граф Станіслав Скарбек.

Будинок у стилі бароко, кам'яний, витягнутий в плані, чотириповерховий. Три вхідні портали плавних барочних обрисів із круглими світловими віконцями розділені пілястрами. Між вікнами трьох верхніх ярусів влаштовано гладкі і членовані рустом лопатки на усю висоту. Архівольти вікон другого ярусу півциркульні — композиційно підтримують круглі вікна першого поверху.

Значний інтерес становлять фігури атлантів у вигляді лицарів, які підтримують балкон із ажурною решіткою, виконані скульптором Франциском Оленським за участі Яна Крушановського. Оленський також автор скульптурних груп «Слава» на аттику та «Генії» на балконі, консолей у формі дельфінів. Будинок увінчаний статуєю.

В епізодичних роботах були задіяні будівничий Йосиф Дубльовський, каменяр Андрій Осовський. Ковану балюстраду балкона виконали львівські слюсарі Петро Сенковацький та Яцентій Зяйко, а ґрати вікон — невідомий з прізвища коваль Іван. Збережений список будівельних видатків засвідчує, що білокам'яну скульптуру було помальовано білилами — звична для тих часів практика прикрашання та консервації пісковика. У свою чергу фасад помальовано «перловим» (рожевим) кольором, а балюстраду балкону — зеленим. У 1774–1775 роках відбувалось оздоблення інтер'єрів, у якому взяли участь художники Станіслав Строїнський, Тома Ґертнер, Мартин Білобриський, скульптор Іван Щуровський, гончар з Яворова Домінік Пйонтковський. Внаслідок численних ремонтних робіт інтер'єр не зберігся.

Посилання на джерело тексту