Шаан-Кая – Соколина скеля

Серед лісу що на північ від Алупки височиться незвичайна гора – відторженець Шаан-Кая (871 м над рівнем моря).

Її назва у перекладі з тюркської означає Соколина скеля (досяжна тільки для соколів).

Південний обрив гори – класичний, як кажуть альпіністи, «негативний кут». Камінь, що впав з вершинної кромки Шаан-Кая, торкнеться землі аж за 20 метрів від її підніжжя.

Звичайно, що такий страшенний навіс із 250-метровою стіною завжди кидав виклик тим хто серйозно захоплюється альпінізмом. Але лише наприкінці 60-х років минулого століття група ялтинських альпіністів на чолі з Валерієм Павлотосом – Ю.Ганчев і М.Резниченко – змогла вперше підкорити цей найбільший в країні скельний навіс. Дуже складне сходження тривало тиждень, підкорювачі ночували в особливих підвісних гамаках на жорстких рамах, спеціально сконструйованих для цього сходження, а для виходу на вершину довелося забити близько 300 шлямбурних гаків. Про найвище, неймовірне напруження сил, яке пережили перші підкорювачі вершини, можна лише здогадуватися. Ось рядки з щоденника В. Павлотоса:

«...седьмой день на скале. Высота 200 метров над уровнем основания стены. Максимальный навес. Ощущения странные. Полностью потеряно чувство вертикали... Смотришь вверх и кажется, что над тобой стена просто отвесная, но почему-то лесенки и верёвки торчат под углом к ней...».

Не дивно, що всі учасники сходження отримали за свій спортивний подвиг золоті медалі чемпіонату СРСР з альпінізму – адже вони встановили світовий рекорд із підйому по стіні з негативним кутом!

Шаан-Кая – видовище просто фантастичне! Коли дивишся на неї здалека – вона губиться на тлі головного пасма,

але чим ближче підходиш до неї, тим суворіше вона виглядає.

У профіль вона схожа на хвилю що набігає,

коли наближаєшся впритул, то стіна закриває собою півнеба.

Північний схил гори похилий – тут і треба здійснювати сходження тим хто не займається альпінізмом, але любить природу, гори і гарні краєвиди. А вони (краєвиди) тут дійсно вражаючі: з вершини Шан-Кая видніється широка смуга узбережжя, Воронцовський палац у Алупці, Кішка, що присіла над Сімеїзом, на сході – Ай-Петрі, на заході – Ат-Баш, позаду – стіна головного пасма.

Без спорядження можна також піднятися з західного і східного боків, але варіант з півночі – найзручніший.

Джерело 

Ена Ал.В., Ена Ан.В. Перевалами Горного Крыма. Научно-популярный очерк-путеводитель. – Симферополь: Бизнес-Информ, 2007.