м. Львів. Кам'яниця Гепнерівська

Кам’яниця є однією з визначних пам’яток житлової ренесансної архітектури у Львові. Найбільш відома під назвою Гепнерівська кам’яниця. Її фундаменти були закладені ще у XIV ст. В останній третині ХVI ст. кам'яниця була перебудована та збереглася дотепер у мало зміненому вигляді. Будинок є пам’яткою архітектури національного значення, ох.№326/26.

Історія

Парцелярне планування кам’яниці, як і більшості інших кам’яниць львівського середмістя, було закладено в період готики. Кам’яниця, що стояла на тій парцелі в сер. XVI cт., належала Паулю Ароматаріусу (Aromatarius). Наприкінці XVI ст. львівський райця та лікар Домінік Гепнер (Gepner) збудував для себе нову кам’яницю, яку згодом успадкував його син тої ж професії Францішек Домінік (Dominik). Ця кам’яниця, яка дійшла до нас у майже незмінному вигляді, отримала декілька назв: Докторівська, Домініківська та Гепнерівська (остання назва є найбільш поширеною). У сер. ХVIІІ ст. кам’яниця належала доктору медицини і президенту міста Яну Кучинському (Kuczyński). У вересні 1766 р. кам’яниця була підперта двома бічними та одним центральним контрфорсом, коли з’явилися тріщини в стінах у зв’язку з розбиранням сусідньої Камп’янівської (№29) кам’яниці. Контрфорси мурував майстер Петро Снігович, про що також свідчить напис на правому контрфорсі.

У ХІХ ст. задокументовано низку реконструкцій та перебудов. Майстер Андрій Ференц відреставрував елементи декору тильної світлиці партеру (портали, міжвіконні колонки, аркаду з підп’ятниками).

Архітектура

Триповерхова житлова кам'яниця розташована на західній стороні пл. Ринок у Львові, на парцелі, обмеженій граничними мурами. Заїзд (захід) до подвір’я влаштовано в лівій частині парцелі через портал зі світликом, попри граничний мур між №№ 27 і 28. У подвір’ї граничний мур з кам’яницею №27 розібраний та присутній у вигляді контрфорсу на тильному фасаді кам’яниці №28. У такий спосіб утворено спільне подвір’я з кам’яницею №27. У подвір’ї споруджено офіцини (флігелі) бічну (межує з №29) та тильну (межує з парцелями на вул. Театральній).

З заїзду влаштовано сходову клітку до помешкань на верхніх поверхах кам’яниці та до горища. До приміщень на 1-му поверсі заходять із центрального порталу головного фасаду. Над заїздом, за ренесансними будівельними традиціями, зроблено антресоль для зберігання товарів. Первісно антресоль була на всю довжину заїзду, але під час реконструкції кам’яниці в ХІХ ст. її було вкорочено. Дістатися до цієї антресолі можна з внутрішніх сходів у світлиці 1-го поверху, а також залізши драбиною через віконечко тильного фасаду.

Під будинком є підвали з передпоріжжям – приміщенням під хідником, до якого первісно заходили з пл. Ринок. У підвалах збережено фрагменти гіпокаусту – середньовічної системи повітряного обігріву будинку, який здійснювався через канали в стінах 1-3 поверхів.

Будинок накритий двосхилим дахом. Тривіконний фасад кам’яниці вирішений у ренесансному стилі. Симетричне розташування віконних отворів вказує на вплив класичної італійської будівельної традиції, на відміну від львівської, яка характеризується розташуванням двох вікон разом і одного окремо. На 1-му поверсі по вертикальній осі розміщено півциркульний, з трикутним сандриком, портал коринфського ордеру, через який можна зайти до світлиці 1-го поверху. Антревольти порталу декоровано барельєфами ангелят-путті, в тимпані сандрика розташовано картуш. Нижні третини колонок порталу оздоблено характерним для львівського ренесансного декору мотивом квіток, вписаних у ромби. Над капітелями колонок порталу вміщено лев’ячі маскарони. Ліворуч розташовано прямокутний профільований портал, через який влаштовано заїзд до подвір’я. Над порталом влаштовано світлик – віконечко для освітлення антресолі. Світлик обрамлено волютами з мотивом т.зв. "львівської квітки". Двері цього порталу характерні для стилістики ІІ пол. ХІХ ст. – дерев’яні з віконечками з залізними решітками.

Фасад поділений гзимсами, які слугують підвіконними карнизами для вікон 2-3 поверхів. Ці вікна мають ордерне обрамлення канельованими 3/4 колонками та завершені трикутними сандриками (на 2-му поверсі) та сандриками з зустрічних волют (на 3-му поверсі). Виступаючі елементи ордерного обрамлення вікон підтримано кронштейнами з лев’ячими масками. П’єдестали віконного обрамлення 2-го поверху декоровано рельєфами жіночих голівок у своєрідних головних уборах, що, очевидно, є портретами львівських міщанок кін. XVI ст. Між волютами на садриках вікон 3-го поверху вміщено горельєфи чоловічих голів (портрети тогочасних міщан чи козаків). Віконна столярка фасаду – профільована дерев’яна, характерна для ХІХ ст. Первісно фасад, очевидно, був декорований аттиком, можливо, з обелісків та волют, що відповідає львівській ренесансній традиції. Тепер фасад завершено карнизом, під яким розміщено 3 горищних віконечка. Обрамлення порталів та вікон (за винятком горищних) головного фасаду виконано з білого каменю, прясло стіни – цегляне, тиньковане. Фасад фланкується білокам’яними контрфорсами.

Тильний тривіконний фасад кам’яниці, який можна побачити з подвір’я, типовий для львівської ренесансної архітектури. Над лучкової форми отвором проїзду з пл. Ринок є віконечко-світлик з білокам’яним обрамленням із фасками. На 1-му, 2-му та частково 3-му поверсі збережено профільовані білокам’яні віконні обрамлення вікон. На 1-му поверсі ці обрамлення затиньковані, проте саморозкриття внаслідок злущення тиньку виявило характер обрамлень, сліди від гаків, на яких навішувалися віконниці, а також дозволяє встановити первісні розміри вікон (які були меншими). Збереглися білокам’яні карнизи над вікнами 1-го поверху, двох лівих вікон 2-го поверху та центрального вікна 3-го поверху. Присутні підвальні віконечка-продухи з готичними білокам’яними обрамленнями та ґратками (ліве замуроване). Білокам’яна балконна плита 2-го поверху підтримується білокам’яними ренесансними кронштейнами та охоплена металевою огорожею з кованими прутами XVIII cт. Ліва частина фасаду, а відповідно, білокам’яні портали виходів у подвір’я та на балкон 2-го поверху, закриті бічною офіциною, прибудованою пізніше.

З пл. Ринок через півциркульний портал можна зайти до світлиці, перекритої дерев'яними балками – витвором ХІХ ст. Натомість наступне приміщення – світлиця тильна – являє собою зразок збереженого житлового інтер’єру архітектури львівського Ренесансу. Вхід до світлиці – через білокам’яний прямокутний портал із колонами іонічного ордеру, декорованого барельєфами лев’ячих масок і грон винограду. Вихід оформлено профільованим білокам’яним порталом із прямокутним сандриком. Приміщення перекрито автентичними профільованими дерев’яними балками. Вікна світлиці оформлено характерним для львівської ренесансної архітектури декоративно-конструктивним прийомом – три четвертними білокам’яними колонками, що підтримують лучкові арки. Гліфи вікон оздоблені різьбленням у вигляді плетінки. На правій стіні світлиці (сусідній з №29) є білокам’яна циркульна аркада з підп’ятниками у вигляді голівок путті.

Заходячи в проїзд до подвір’я, одразу праворуч можна побачити готичний білокам’яний портал вторинного використання, вмонтований у стіну, що межує зі світлицею. Портал прямокутний, профільований, з фасками, крученими базами колонок, мотивами консольних арок та арки "хребет віслюка". Сходова клітка до верхніх поверхів кам’яниці є дерев’яною, з огородженням у вигляді ряду балясин, накритих профільованим поруччям та обмежених різьбленими стовпчиками між маршами сходів.

Тильна світлиця 2-го поверху розділена перегородкою, проте збереглися ренесансні профільовані дерев’яні балки перекриття. На трьох центральних балках вирізьблено солярні знаки (всі різні), один з них наполовину закритий перегородкою. Значна товщина стіни між вікнами цієї світлиці дозволяє припустити існування там білокам’яних тричетверних колонок, аналогічно, як на 1-му поверсі.

У помешканнях 2-3 поверхів переважно збереглися дубовий паркет ХІХ ст. та кахлеві печі з профільованими карнизами ХІХ ст. Двері на горище залізні, поч. ХІХ ст., у стилі ампіру. Підлога горища цегляна, присутня цегла з клеймами будівельних фірм Львова ХІХ ст.

Підвали кам’яниці перекриті склепіннями, мурування стін – цегляне, присутнє вендійське, польське (готичне) та ренесансне мурування. Портали між камерами підвалу та передпоріжжя – білокам’яні, півциркульні. Наявні сліди замурованих сходів з передпоріжжя на пл. Ринок та одної камери підвалу на пл. Ринок. В контрфорс у передпоріжжі вмуровано білокам’яні блоки вторинного використання з латинськими написами.

Джерело тексту