м. Львів. Храм Христа Спасителя

Будинок був споруджений як каплиця монастиря ордену Воскресенців у 1888–1890 рр. за проектом арх. Альбіна Заґурського. Зразок архітектури історизму з застосуванням мотивів неоренесансного та неороманського з окремими необароковими елементами. Пам'ятка архітектури (Ох.№М-1649). Сьогодні – храм Христа Спасителя Української християнської місії відродження милосердя.

Історія

Костел як монастирську каплицю почали зводити за проектом Альбіна Заґурського(Zagórski) 1888 р. За неперевіреними даними, у проектних роботах брав участь також Лукаш Бодашевський (Bodaszewski). У деяких старих путівниках помилково вказується 1887 р. як час зведення костелу. Насправді будівництво практично було завершене 1889 р. У листопаді того ж року храм освятили. 1890 р. поклали підлогу, 1891 р. за проектом Яна Томаша Кудельського (Kudelski) скульптор Петро Гарасимович (Harasimowicz) виконав головний вівтар.

Наступні роботи проводили у 1931–1932 рр. За проектом Вавжинця Дайчака (Dayczak) нове завершення отримала сигнатурка. Тоді ж споруду прикрасив новий фронтон із півночі. Інтер’єр розмалювали Казимир Смучак(Smuczak) та Станіслав Еренфельд (Erenfeld). Той же Смучак безкоштовно створив на хорах оригінальну композицію "Усікновення глави Івана Хрестителя".

1945 р. монахи-воскресенці залишили Львів. З 1994 р. в колишньому костелі діє протестантський храм, тепер – храм Христа Спасителя Української християнської місії відродження милосердя. У 1992–1994 рр. група художників під керівництвом Романа Довганика провела реставрацію стінопису.

Архітектура

Основна будівля комплексу монастирських споруд завдяки стрункій вежі становить акцент у забудові непарної сторони вул. Пекарської на її верхньому східному відрізку. Будівля розташована у південно-східній частині ансамблю. З заходу храм поєднаний із колишньою монастирською спорудою, з півночі та північного заходу – з будівлею семінарії. Східним фасадом церква виходить на невеликий майдан із озелененням, відділений від вулиці огорожею з мурованими стовпцями.

Храмова споруда мурована з цегли, тинькована, у плані наближена до прямокутника, з виступом ризаліту колишньої каплиці зі сходу та пресвітерію з півночі. Храм має два прясла: складається з нави та фланкуючих її каплиць. Від півдня та заходу нава розширена за рахунок хорів. У південно-східному наріжнику влаштований об’єм вежі. Склепіння нави хрестові, у пряслах – півциркульні з розпалубками (люнетами). Простір нави виділений потужними стовпами, розділеними пілястрами і завершеними арками.

Композиційним акцентом споруди виступає чільний східний фасад із наріжною триярусною восьмибічною вежею та ризалітом каплиці по центру, увінчаним фронтоном. Вежу завершує гостроверхий намет. На осі з вежею влаштований головний вхід до храму. Прорізи вікон та входів до храму аркові, в обрамуваннях. Над входами влаштовані вікна-ілюмінатори.

Фасад від вулиці двоярусний, п’ятиосьовий, з пристінком (профільованим виступом) посередині. Вікна на фасаді та у верхньому ярусі вежі аркові, півциркульні. На рівні фризу, в тимпані фронтону каплиці та під наметом вежі проходить аркатурний пасок, що становить один із характерних стилістичних (неороманських) елементів пам’ятки. Над колишнім семінарським корпусом здіймається північний фронтон храму з літерами, що символізують Христа. Дах основного об’єму мансардовий; над каплицею – двосхилий, критий бляхою; у наметі вежі – з чотирма люкарнами.

Станкові мистецькі твори не збережені. З монументальних творів присутні чотири олійні настінні композиції у каплиці: "Благовіщення", "Поклін пастухів", "Стрітення Господнє" (бл. 1900 р.). На склепіннях та стінах нави орнаментальні та символічні композиції у стилі Ар Деко (Казимир Смучак, Станіслав Еренфельд, 1932 р., реставрація 1994 р.). У костелі збереглася пам’ятна таблиця, присвячена ксьондзу Валеріану Калінці.

У стилістиці храму неоренесанс поєднаний з неороманським стилем, присутні окремі елементи необароко (фронтон каплиці). Такий еклектичний набір притаманній творчій манері арх. Альбіна Заґурського, який презентує львівську архітектурну школу кін. ХІХ ст.

 Джерело тексту