Печера, що згасла

За 8 км на схід від с.Новобобрівське, що у Байдарській долині, на південно-західному боці масиву Сюндюрлю-Каяси знаходиться печера Сюндюрлю-Коба (Згасла Печера – кр.-тат.).

Печера має два входи які ведуть до просторої зали де на підлозі валяються важкі брили, що колись обвалилися зі стелі.

Далі вглиб печери веде просторий коридор яким можна просунутись метрів на 50.

Колись коридор закінчувався просторою залою яка зараз недоступна через обвал.

У печері немає як таких натічних утворень, але їхня відсутність компенсується іншою цікавою природною особливістю – незвичним забарвленням стін і склепіння. Здається, що вапняк пофарбований червоною, жовтою й зеленою фарбами.

Археологічні дослідження 1956 р. які проводив тут Інститут Археології АН УРСР, показали, що печера використовувалася людьми принаймні з ІХ ст. до н.е. по початку ХХ ст. н.е. Вона слугувала й язичницьким святилищем, і християнським храмом, і прихистком для вівчарів.

Колись у печері було багато людських кісток. Згідно з місцевою легендою – це рештки тутешніх мешканців які тут переховувалися під час турецької навали в 1475 р. Турки умертвили християн які сховалися в печері отруївши їх димом від вогнищ, що були розведені біля входу.

Згідно з іншою версією, йдеться про якійсь специфічний обряд, що відправлявся в Криму в далекому минулому. Можливо тут здійснювалися ритуальні жертвоприношення, а можливо печери використовувалися для захоронення подібно до кістниць, що існували при церквах середньовічної Таврики.

До речі, назва гори, на якій знаходиться печера, дуже схожа на назву самої печери – Сюндюрлю-Каяси. Суфікс «си» в кримськотатарській мові є суфіксом присвійного відмінку, що свідчить про те, що не печера отримала свою назву від гори, а навпаки – гора успадкувала свою назву від печери, тобто «Сюндюрлю-Каяси» перекладається як «Гора Згаслої (печери)». Доволі дивний топонім походження якого – загадка.

Докладний опис маршруту тут .

Краєвиди зі схилів Сюндюрлю-Каяси під час підйому до печери:

2013 рік:

2015 рік: