м. Київ. Меморіальні дошки на будинку № 21 по вул. Лютеранській

Зображення користувача olanko.
  • Теги:
    • Мемориальная доска,
    • Пам'ятники

Оцінка: 0 / 0 учасників / 0 рекомендації / (+0) (-0) якість

  • УкраїнаКиївська областьКиїв
Опис

Один з перших житлових будинків для спеціалістів, споруджених у Києві на поч. 1930-х рр. Автор проекту — арх. М. Холостенко; у проектуванні та спорудженні брали участь архітектори О. Вербицький, В. Обремський та ін. Пам’ятка архітектури.

Чотириповерховий, цегляний, тинькований. Має симетричну наріжну частину й два крила: коротке — з боку вул. Лютеранської та довге — з боку вул. Банкової. У межах ділянки створено затишний наріжний палісадник. Кожна з двох секцій має форму трилисника із сходовими клітками у центрах, що дало змогу спланувати входи у три квартири на кожному поверсі без погіршення умов інсоляції та провітрювання житлових приміщень. Усього в будинку 24 квартири, в кожній від трьох до шести кімнат, передпокій, ванна, туалет, господарська комора, виходи на один або два балкони. Пам’ятка належить до конструктивістського напряму в архітектурі. Гладенькі цегляні стіни позбавлено будь-яких декоративно-художніх елементів. Істотну роль у композиції головного фасаду відіграє ритмічне чергування балконів і своєрідних глухих еркерів, що виступають на рівні четвертого поверху.

У цьому будинку проживали діячі науки і культури, серед яких:

1936-41 - Буйко Петро Михайлович (1895 -1943) —акушер-гінеколог, професор (з 1938), доктор медичних наук (з 1940). Учасник партизанського руху в Україні під час другої Світової війни, Герой Радянського Союзу (1944, посмертно). 1933-38 — директор Київського науково-дослідного інституту охорони материнства та дитинства (тепер - Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, що носить ім'я П. Буйка). 1939-1941 професор кафедри акушерства та гінекології Першого Київського медінституту. З цієї квартири на початку війни пішов добровольцем у Червону армію. Поранений під Уманню, у серпні 1941 потрапив у полон, звідки втік. Працював лікарем у Фастівській районній лікарні (Київська обл.), мав зв'язок з партизанами. З липня 1943 очолив медичну службу партизанського загону. Під час бою схоплений фашистами і після тортур спалений живцем разом з іншими партизанами. Мешкав у чотирикімнатній квартирі № 34 на четвертому поверсі правого крила будинку.

На поч. 1930-х рр. до 1941 та 1944-47 — Воблий Костянтин Григорович (1876—1947) — економіст, статистик, економ-географ та історик народного господарства, акад. УАН (з 1919), заслужений діяч науки УРСР (з 1944). З 1919 і до кінця життя працював в АН УРСР, 1928-30 — віце-президент ВУАН, 1942-47 — директор Інституту економіки АН УРСР. Досліджував проблеми розвитку продуктивних сил України, зокрема, цукрової промисловості, комплексного освоєння Дніпра, економіки торгівлі, статистики та економічної географії, організації науки. Автор першого в СРСР підручника «Економічна географія України» (1930). Мешкав у чотирикімнатній квартирі № 18 на другому поверсі у правому крилі будинку.

З поч. 1930-х рр. до 1938 — Кравчук Михайло Пилипович (1892-1942) — математик, акад. ВУАН (з 1929). З 1921 — професор Київського політехнічного інституту та інших вузів. Одночасно очолював Комісію математичної статистики ВУАН (1923-33) та відділ математичної статистики Інституту математики АН УРСР (1934-38). Автор наукових праць з алгебри, математичного аналізу, диференційних та інтегральних рівнянь, теорії ймовірностей та математичної статистики, у т. ч. перших українських збірників термінології з алгебри та геометрії, а також підручників з математики. Істотне значення мають його дослідження неперервності коренів цілої трансцендентної функції, про полюси мероморфних та аналітичних функцій. Узагальнені ним поліноми Ерміта відомі як поліноми Кравчука. Праці вченого друкувалися в наукових виданнях Франції, Німеччини, Італії. Був організатором першої математичної олімпіади школярів Києва (1935). 1938 Кравчук став жертвою незаконних репресій. 21 лютого його було виключено зі складу дійсних членів АН УРСР, у вересні засуджено військовою колегією Верховного суду СРСР. Помер 1942 у місцях позбавлення волі. 1956 — реабілітований посмертно. Мешкав у п'ятикімнатній квартирі № 23 на четвертому поверсі у правому крилі будинку.

1931-41 та 1944-61 — Птуха Михайло Васильович (1884-1961) —економіст, статистик, демограф, акад. УАН (з 1920), чл.-кор. АН СРСР (з 1943), заслужений діяч науки УРСР (з 1944), член Міжнародного статистичного інституту (з 1929). Один з основоположників вітчизняної статистики і демографії. У 1919-38 — директор Демографічного інституту ВУАН (з 1934 — Інститут демографії та санітарної статистики АН УРСР), створеного з його ініціативи. Одночасно 1919-40 — професор ряду київських вузів; 1940-50 — завідувач відділу статистики Інституту економіки АН УРСР, 1945-52 — голова Відділу суспільних наук АН УРСР. Основні праці присвячено проблемам загальної теорії статистики, теоретичної та прикладної демографії, історії статистики і демографії, питанням економічної статистики. Був одним з організаторів проведення ряду переписів населення України. Мешкав у чотирикімнатній квартирі № 16 на другому поверсі у центральній частині будинку.

1931-41 та 1944-45 — Федоров Михайло Михайлович (1867-1945) — вчений у галузі гірничої механіки, акад. ВУАН (з 1929), заслужений діяч науки РСФРР (з 1932). 1929-34 — керівник кафедри гірничої механіки Відділу технічних наук ВУАН, 1934-39 — директор Інституту гірничої механіки АН УРСР. Основні роботи вченого, написані в період проживання у цьому будинку, присвячено теоретичному обґрунтуванню динаміки рудникового підйомного обладнання, методам розрахунку рудникових турбомашин, рудникової вентиляції, а також техніці безпеки у гірничій промисловості. Мешкав у чотирикімнатній квартирі № 13 на першому поверсі у правому крилі будинку.

На фасаді будинку встановлено меморіальні дошки: 1966 — К. Воблому (гранітна; арх. В. Шевченко); 1968 М. Федорову (гранітна, з барельєфним портретом; ск. І. Макогон); 1992 — М. Кравчуку (бронзова, з барельєфним портретом; ск. Н. Дерегус, арх. М. Дерегус); 1985 з боку вул. Банкової — П. Буйку (бронзова, з горельєфним портретом; ск. Б. Микитенко, арх. М. Фещенко).

Джерело 

Як дістатися до точки: 
Лютеранська, 21/12
0
Ваш голос: Ні

Повернутися до початку