м. Краків. Пам'ятник Юзефу Дітлю

Юзеф Дітль народився в Підбужі, в сім'ї дрібного галіцийського чиновника. Первинну освіту здобув в школі міста Самбора, що знаходиться недалеко від місця народження Дітля, потім вчився в Тарнуве і Нови-Сонче, куди був переведений його батько. Це був час, коли австрійські власті прагнули онімечити населення Галіції, і учнів, що говорили польською, карали різками. За свою прихильність до рідної мови немало побоїв витерпів і маленький Юзеф.

Витримавши іспит на атестат зрілості, Дітль поступив на філософський факультет Львівського університету, але незабаром перевівся у Віденський університет. У 1828 році він отримав там диплом доктора медицини і почав приватну практику в одному з передмість Відня. Через декілька років отримав посаду асистента в клініці внутрішніх хвороб професора Йозефа Шкоди і одночасно став працювати в клініці патологічної анатомії у відомого в ті часи у Відні професора Карла Рокитанські. Віденська медична школа зробила сильний вплив на погляди Дітля. Він, наприклад, все життя дотримувався думки, що лікар зобов'язаний детально вивчати організм хворого, і, що успіх лікування залежить від ретельного обстеження пацієнта і постановки правильного діагнозу. У одній зі своїх праць, написаному в 1845 році, Дітль писав, що: «медицина не може ставити перед собою завдання знайти еліксир життя, дивним чином зціляти хворих і робити безсмертним те, що смертне за природою. Медицина повинна прагнути до всестороннього вивчення людського організму, досліджувати умови його розвитку, стежити за тим, як він існує, хворіє, видужує і вмирає... Але, оскільки лікування завжди залучало і ставало терміновим під час хвороби, причому відкладати лікування було небезпечно, лікарі звичайно приступають до лікування не особливо піклуючись про вивчення причин страждань». Дітль відносився вельми скептично до недосконалих способів лікування, що застосовувалися в його час в медицині, і стверджував, що турбота про хворого повинна, в основному, зводитися до зміцнення його природних сил.

Тепер, коли медицина має в своєму розпорядженні потужні засоби лікування хвороб, важко погодитися з подібними поглядами. Проте необхідно віддати належне Дітлю як гарячому прибічнику вивчення причини будь-якого хворобливого стану. Тому Дітль по справедливості вважається одним з найвидатніших польських лікарів XIX століття.

У 1851 році Дітль був запрошений на посаду професора медицини і анатомічної патології в Ягеллонський університет в Кракові, і після десяти років був вибраний ректором цього університету. Його заслуги в справі розвитку старого польського вищого учбового закладу вельми великі. Одночасно, в 1861 році Дітль був вибраний депутатом сейму Галіцийського, в якому був прибічником повної автономії Галіції і вів боротьбу за введення в школах польської мови. За це австрійські власті передчасно, а саме в 1865 році, звільнили Дітля і перевели на пенсію. Проте Дітль не припинив свою лікарську і суспільну діяльність. У 1866-1874 роках він був вибраний президентом міста Кракова і проявив велику турботу про санітарний стан міста, розширив водопровідну і каналізаційну мережі.

До його політичних досягнень слід віднести розробку принципів шкільної реформи, в якій Дітль висунув вимогу підвищення рівня навчання і обмеження в школах впливу церковників.

Багато уваги приділяв Дітль курортам Галичини, в основному Кринице, прекрасний розвиток якої в другій половині XIX століття багато в чому здійснився завдяки старанням Дітля. Своїм розвитком зобов'язані Дітлю також такі курорти як Жегестув, Щавніца, Рабка і Івоніч. Дітль розробив систематизацію польських мінеральних вод і джерел, і вважається батьком польської бальнеології.

Дітль – автор чисельних наукових праць. Дожив до глибокої старості. Помер в Кракові в 1878 році.

Пам'ятник Дітлю відлитий в бронзі в 1939 році за проектом Ксаверія Дуниковського. За задумом скульптора, Дітль зображений дуже просто і скромно: він як би продовжує залишатися в самій гущавині буденних справ жителів Кракова, для процвітання якого він зробив так багато.

Джерело