Міланський собор

Міланський собор (італ. Duomo di Milano) — кафедральний собор в Мілані, що присвячений різдву святої Діви Марії. Побудований в готичному стилі з білого мармуру.
У римську епоху на місці Міланського собору знаходився храм, присвячений Мінерві, а в перші християнські часи — церква Санта-Марія Маджоре і церква Санта-Текла. До XVI ст. обидві ці церкви були знесені. Перший камінь у його фундамент був закладений в 1386 році, а останній — тільки в першій половині 20 ст. Сам Наполеон Бонапарт вибрав цей собор для коронації. Пишна церемонія вступу Наполеона на пост короля Італії відбулася 20 травня 1805 під ажурними склепіннями Дуомо. На честь цієї пам'ятної події була виготовлена статуя Бонапарта, яка прикрашає один з шпилів собору.. Останні роботи з реконструкції собору були здійснені в 2003–2009.
Є одним з найбільших соборів світу, другим за місткістю готичним собором (після Севільського собору) і другим за місткістю собором в Італії (після собору Святого Петра в Римі). Загальна довжина храму становить 158 метрів, ширина поперечного нефа — 92 м, висота від основи до найвищого шпиля-106,5 м. Довжина найвищого шпиля становить 4 метри. На ньому знаходиться статуя Мадонни. Статистику гігантоманії будови можна було б доповнити ще деякими цифрами: в цілому собор прикрашають 3400 статуй (серед них можна побачити статуї пророків, святих, мучеників, гаргулій, химер, статую, котру місцеві вважають прототипом статуї Свободи у Нью-Йорку і статую Муссоліні. Дах оформлений як тераса.
У середині собору є велика кількість вітражів. Вівтарний вітраж вважається одним з найбільших у Європі, а найстарішому вітражеві під 500 років. На стелі над вівтарем зберігається цвях, що, за переказами, знятий зі святого Розп'яття. В правому нефі є захоронення святих, що жили в часи будівництва собору, в соборі є також мавзолей Джана Джакомо Медічі.. Собор може вміщати до 40 000 прочан.

Джерело