Пам'ятник Народу антів – предкам українців

Місцевість поблизу села Синява Рокитнянського району, на правому березі Росі біля підніжжя пагорбів, які й дотепер називають Божа гора, Вовча гора, Бодуля, пов’язана з подіями IV століття.   

Саме тут у 375 році військо антів під проводом Божа, розбило могутнє, загартоване в постійних війнах із римлянами, військо остготів. Але, вдавшись до обману, запропонувавши мир та запросивши переможців взяти участь у відзначенні цієї події, скориставшись довірливістю Божа та його старшини, готський провідник Вінітар захопив у полон військову еліту антів – царя Божа та 70 його старшин і синів і розіп’яв усіх на хрестах. Невдовзі слов'яни об'єдналися з гунами, після чого значна частина готів була ними винищена.

Анти— група слов'янських племен в ІV—VII ст., що згадується візантійськими, готськими, латинськими, арабськими авторами. «Анти» не є самоназвою народу, значення і походження терміну не з'ясовано, існують різні гіпотези. Деякі вчені вважають, що візантійці називали антами ту частину східних слов'ян, що були об'єднані в міцному міжплемінному союзі. латинський словник, який тлумачить слово  antiae, antiarum (ante) як – „пасмо волосся, що звисає на лоб” Ця ознака - чуб («оселедець») - була притаманна виключно антам, вона вказувала на характерну особливість воїнів цього народу.

Анти є ланкою етногенетичного ланцюга, яка поєднує їх із  українцями. Лінгвісти стверджують, що анти говорили мовою, близькою до розмовної мови Київської Руси.  Анти почитали сили природи, та як гадають історики, на Божій горі стояло капище Богів рідної віри словян.

Територія антів охоплювала переважно лісостепову зону Східної Європи між Дністром і Дніпром сягала на сході Азовського моря, а на заході — долини Дунаю. Держава антів існувала від кінця IV до початку VII століття.

Антські пам'ятки в Україні — переважно прикраси до одягу й кінської збруї зі срібла, бронзи, бронзові прикраси з виїмчастою емаллю, лише на території Рокитнянського району виявлено залишки 26 поселень антських часів.

Антами управляло народне зібрання - Віче, але на час загальної небезпеки вони обирали царя, авторитет якого визнавав весь народ. Таким вождем був Бож (Боз, Бус).

Завдяки ініціативі уродженця цих місць Якова Назаровича Касьяненка, увіковічнили пам’ять про антів. Біля підніжжя гори споруджено пам’ятник із зображеним на ньому розп’яттям воїнів-антів, на якому написано: «Народу антів – предкам українців. Від жителів Рокитнянщини».

 Авторами пам’ятника, відкриття якого відбулося 26 серпня 1996 року, є скульптор Анатолій Михайлович Гончар та архітектор В’ячеслав Григорович Баранько.