м. Київ. Будинок № 139 по вул. Саксаганського.

Будинок займав частину фронту просторої ділянки з численни­ми одноповерховими дерев'яними жит­ловими, торговельними і службови­ми спорудами (не збереглися). В кін. 1890-х рр. ділянка перейшла у влас­ність підприємця А.-Е. Марцинчика. В радянський час будинок надбудовано третім поверхом з частковим збере­женням стилю, силует знівельовано, вежку розібрано. Внутрішнє плануван­ня зазнало змін. Триповерховий, цегляний, тинькова­ний, у плані прямокутний, з незначним виступом на лівому фланзі, що підкрес­лював проїзд на подвір'я (тепер замість проїзду зроблено вікно). Вирішений у стилі історизм. Пам’ятка архітектури.

Архітек­турно-мистецьку цінність будівлі виз­начає головний фасад, первісна площи­на якого являє досить вдалу стиліза­торську копію ренесансного палаццо. Ритмічно-ярусна композиція фасаду утворена рівномірним кроком вікон­них прорізів та чіткими лініями про­фільованих міжповерхових карнизів і підвіконних гуртів. Прямокутні вікна першого поверху оздоблено лиштвами з прямими сандриками, аркові вікна другого — архівольтами, що спирають­ся на пілястри, аркові вікна третього поверху — простим обрамленням. Лиштви виділяються на тлі рустування стін нижніх ярусів. У міжвіконнях дру­гого поверху — встановлені на крон­штейнах канелюровані колонки з пере­хватами. Тактовно застосований ліпле­ний декор складається із замкових ка­менів (на першому поверсі — у вигляді картушів, на другому — модульйонів), над- і підвіконних фільонок з рослинним орнаментом та смугу лиштвах вікон у вигляді листя (перший поверх) та луски (другий поверх). Позбавлений ліпленого декору третій (надбудова­ний) поверх тектонічно ув'язаний з основним об'ємом.

Будинок — яскравий зразок невеликої житлової споруди — особняка з риса­ми неоренесансу.

Джерело